Бюджет виборів чи катастрофи?

Голосування за бюджет 2026 року відбувалося в умовах глибокої політичної кризи та тотального тиску з боку міжнародних партнерів. Мої колеги вже розбирали сам бюджет. Олексій Кущ пише, що при глибшому ознайомленні з документом видно, що перед нами «бюджет виборів та катастрофи». Він акцентує на тому, що бюджет фіксує накопичення проблем, але навіть не здатен їх усунути.

Як завжди, не бракувало різких слів і лідерці «Батьківщини» Юлії Тимошенко: «це бюджет руйнації та бюджет програшу в усіх наших військових справах». Попри рішення парламенту та бюджетного комітету, 175 мільярдів гривень «абсолютно неіснуючого боргу» будуть перераховані з бюджету Національному банку, а потім — виведені в комерційні банки через депозитні сертифікати. «Це обман і корупція. Це рівно стільки, скільки нам дає МВФ на наступний рік. 175 мільярдів — це могла бути заробітна плата нашим військовим, яким сьогодні платять практично копійки. Це заробітні плати нашим освітянам, медикам і вихователям. Це пенсії нашим пенсіонерам, які зараз утричі нижчі за мінімальний прожитковий рівень», — зазначила Юлія Тимошенко.

В урядовій аналітиці читаємо, що «недостатнє міжнародне фінансування формує ризики для стабільності бюджетних видатків, уповільнює темпи економічного відновлення та обмежує можливості підтримки попиту і виробництва. У таких умовах зростає потреба у використанні внутрішніх джерел фінансування, збільшенні надходжень або скороченні бюджетних витрат, у тому числі на підтримку бізнесу, що додатково підвищує ризики макроекономічної нестабільності».

Загроза знищення ФОПів

І такими «внутрішніми джерелами фінансування» уряд бачить запровадження ПДВ для ФОПів, які мають річний дохід 1 мільйон гривень.

Борис Емельдеш, член «Української ради бізнесу», вважає, що «це — не „боротьба з тінню“, як це намагаються представити, а масове залучення малого бізнесу до складного адміністрування ПДВ, яке багато хто просто не витримає». Він зазначає, що ПДВ — це інструмент, за допомогою якого державі найпростіше дотягнутися до дрібних підприємців. «ПДВ — це не просто податок. Це бюрократія, перевірки, блокування накладних, постійні ризики, фінансові провали. Для мікробізнесу це часто смертельно», — резюмує експерт.

Також проти наступу на ФОПи заявив і Анатолій Амелін. Для айтішника, консультанта, дизайнера, репетитора з доходом дві тисячі доларів це означає зростання податків утричі. З 7% ефективної ставки до 20–22%. Одномоментно. Конкретні цифри: ФОП із доходом два мільйони на рік сьогодні платить близько 140 тисяч гривень. Після реформи — 380–430 тисяч. Різниця — чверть мільйона. Ці гроші треба або віддати державі, або… не віддати… Що станеться насправді? Під удар потрапляють 170–250 тисяч ФОП — десята частина від 1,7 мільйона зареєстрованих. Переважно ІТ, консалтинг, професійні послуги. Тобто саме ті, хто створює найбільшу додану вартість. Як вони себе поведуть?

— Третина зареєструється платниками ПДВ і підніме ціни — розганяючи інфляцію.

— Чверть закриє бізнес і піде в найм — поповнивши ринок праці, який і так переповнений.

— А от решта — 100–150 тисяч підприємців — оберуть тінь.

— Дроблення доходів, P2P-перекази, крипта, робота через іноземні юрисдикції.

— Окремо — еміграція: 10–25 тисяч висококваліфікованих спеціалістів просто виїдуть. ОАЕ, Кіпр, Португалія чекають.

«І це не песимізм — це арифметика», — зазначає Амелін.

Щоб цього не допустити, «Батьківщина» подала до Верховної Ради законопроєкт про введення мораторію на підвищення податків або запровадження нових податків для ФОПів. Сподіваємося, інші фракції це підтримають.

Відновлення монобільшості чи відкладена криза?

Голосування за бюджет-2026 у 257 голосів у Верховній Раді не варто розглядати як автоматичне відновлення стабільної монобільшості в парламенті. Навпаки, ризикована парламентська арифметика, розкол у правлячих колах, а також тиск різних груп впливу можуть призвести до затяжного конфлікту у владі, що залежатиме від ситуативних альянсів та тимчасових компромісів, а не від довгострокової стратегічної політики.

На тлі політичної невизначеності продовжується критичне накопичення соціально-економічних проблем. Виснажлива війна, масштабні гуманітарні виклики, руйнування інфраструктури та дефіцит бюджетних ресурсів створюють тиск, з яким не може впоратися система, що працює в режимі постійної ручної керованості та гострих криз.

Хто б не став головою Офісу Президента, фактичне керівництво ним залишиться за Андрієм Єрмаком. Це означає, що повноцінного повернення до президентсько-парламентської республіки не буде. А іншого сценарію Зеленський та його оточення не допустять. Збереження чинної системи управління тільки поглиблюватиме лінії напруги та провокуватиме новий парламентський бунт.

Тимчасовий уряд Свириденко?

Саме тому у суспільстві та серед експертів посилюється розуміння, що для ефективного подолання цих викликів недостатньо лише «провести бюджет». Потрібне системне перезавантаження урядової машини. Це означає не просто кадрові перестановки, а формування нового технократичного Кабміну з чіткими повноваженнями, який отримає суспільний кредит довіри та зможе оперативно і прозоро виконувати рішення. Уряд має бути здатним до швидкої імплементації реформ, ефективного залучення міжнародної допомоги та ведення чесного діалогу з суспільством.

Натомість що ми маємо? У країні — системна політична криза. Масштаби корупції досягли небачених розмірів, розкрадається буквально кожна копійка державних витрат. Знову процитую Тимошенко, бо вона найбільш образно описала ситуацію: «Якість управління в державному секторі впала „нижче плінтуса“. Тотальний непрофесіоналізм, але ще й „пихатий, самовпевнений“ непрофеціоналізм. Токсичні процеси в системі державного управління призводять до дискредитації країни в цілому… Уряд Свириденко — найбільш слабкий за всі роки незалежності (інституційно і фахово, хоча ці фактори взаємопов'язані — фахова слабкість призводить до інституційної немічі і навпаки)». Отже, з цією політичною «зухвалістю» потрібно щось робити.

Бюджет-2026 став не фінальною метою, а дзеркалом, яке відображає глибшу потребу: потребу в новій якості державного управління. Без політичної волі до системних змін, без уряду, здатного консолідувати ресурси та довіру, навіть успішно прийнятий бюджет ризикує стати лише черговим тимчасовим рішенням на тлі загального занепаду. Перемога потребує не лише зброї, але й ефективного, легітимного інституту виконавчої влади, спроможного вести країну через війну до відновлення.

Автор — Віталій КУЛИК, політолог