«І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?»
Українські соціальні мережі останнім часом регулярно вибухають від «одкровень» пересічних блогерів, які «з праведним гнівом» зривають покрови щодо українських захисників, правового статусу Криму і інших чутливих тем.
На початку травня була пані Настя, донька судді Печерського райсуду Києва Христини Константинової та керівника відділу з розслідування справ Майдану в ДБР Анатолія Тарасюка. Вона дуже переживала через заборону в'їзду російського репера Басти до України і поділилася своїм обуренням, серед іншого використовуючи характеристику «бидло» щодо українського народу і закликала змиритись з російською окупацією Криму.
19 травня панянки Людмила та Інна в Харкові записали і виклали відео, на якому вони досить необережно кидалися паспортами громадян України разом з дітьми. Багато було сказано і про саму Україну. Приводом стала відмова у виїзді на відпочинок до Туреччини через відсутність дозвільних документів на закордонний відпочинок з дітьми.
21 травня відзначилася пані Євгенія, яка в Харкові дала коментар щодо параду вишиванок, знову ж таки охарактеризувала учасників параду «бидлом, яке не заробляє» і стверджувала що «Слава Україні! Героям слава!» — це нацистський слоган".
І от, свіженьке, пані Яна з Чугуєва вирішила розказати своїм підписникам щодо "смердючих і бухих" українських військових. Розказала дуже впевнено і емоційно, пообіцявши "розмотати будь-кого і кожного" хто зачепить її щодо цієї теми.
А потім приходить слава.
"І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести".
Пані Настя записує звернення, на якому з листочка зачитує вибачення. Пані Інна отримує адміністративні протоколи. Пані Євгенія залишається без роботи і викладає відео з вибаченнями. Пані Яна теж вже виклала відосік, де вибачається і каже, що нікого не хотіла образити.
Тішить, що українське суспільство в цілому не мовчить і мотивує окремих громадян якщо не любити, то хоча б вчитися поважати країну проживання. Проте й бентежить сам факт наявності таких осіб в країні на 8-му році військової агресії РФ.
Історія Каїна та Авеля не просто так розказана на початку Книги Буття. Релігійні тексти в принципі мають на меті створення і пояснення моделей поведінки в суспільстві і ця історія не є виключенням. В житті ми постійно стикаємося з людьми, які жертвують, працюють і досягають більшого ніж ми. Питання в тому, як же на це реагувати?
В кращому випадку, це має стати мотивацією й самому жертвувати більше, працювати більше, отримувати більше. Розвиватись і ставати краще самому.
В гіршому випадку... А в гіршому випадку це стає мотивацією знищити, спаплюжити, розтоптати і вбити ідеал. Тоді власна недосконалість перестає бути такою нестерпною.
Я знаю це по собі. Дуже важко жити тут, в теплі і затишку власного дому, коли знаєш, що десь там, в полях і степах Східної України твій спокій охороняють, часто ціною власного життя, українські військові. Це абсолютна жертва, на фоні якої дуже важко знайти душевну рівновагу. Проте це не може служити виправданням тому, щоб принижувати їх жертву.
Не варто повторювати помилок Каїна, ця історія вже була написана декілька тисячоліть тому, а ми й досі пручаємося втямити її сенс.
Наявність кращих серед нас поруч — це привід самим ставати краще.