.. Чарівна осінь. Каштани падають на брук: тук-тук, тук-тук… Звучать акорди початку золотавого жовтня з його головними прикметами: ароматами осінніх букетів, якими учні обдаровують своїх дорогих учителів в особливо значимий день – їх професійне свято. Хоча, переконана, це свято суспільного масштабу. Бо немає у світі людини, в житті якої не було Вчителя.
... Сьогодні моя пам'ять воскрешає і хвилює далеку і неповторну шкільну пору: рідну школу, гамірний клас, перші пізнання дивосвіту крізь призму своєї першої вчительки – Н.М. Соломко. Її глибинні, з блискітками, як дві зорі, що впали з неба, очі. Кожним поглядом, рухом, переконливим словом вона відкривала перед нами світ знань, складний духовний світ буття, живила наші спраглі душі, закладала цеглини міцного фундаменту товариських стосунків, привчала до самостійності, бути особистостями…
Як це надважливо розумієш тепер, через низку років…
Зі святом, дорога вчителько моя! Із Днем працівників освіти, славні педагоги нашої України!
Рясних, як кущ калиновий, педагогічних успіхів. Не тягніть тягар минулого у душі сьогоднішніх підопічних, а літайте разом із ними у хмарах майбутнього.
Легкої ходи вам до вершин знань на шляху творення нової України.
Терпіння і наполегливості тобі, Український Вчителю! Світися і світи!
P.S. … «Продовжуючи себе у своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо самий час. Дух часу…», — Василь Сухомлинський.
P.P.S. … Білий ромен… Ці квіти її найулюбленіші… Вона на ньому не ворожила, а кожному загадувала щасливу долю… Моя пелюстка не заблукала у вітрах і впала чистою на шлях… Щасливий шлях щасливої людини…
©Vilena V Voronova
#VilenaVVoronova
#ВиленаВоронова #ДеньВчителя
