Вчора, 6-того вересня, пройшла зустріч з однодумцями. Провели перше засідання альтернативної Робочої групи з захисту прав полонених і зниклих безвісті.

Розробили структуру Робочої групи, Положення про альтернативну Робочу групу, призначили Голову групи, Секретаря, обрали заступників по напрямкам.

Тож все по дорослому.

Але ж ми й готувались.

Заздалегідь підготували шкелетик протоколу та проект Рішення.

А під час проведення засідання два секретарі-добровольці правили шкелетик Протоколу, щоб все було «як нада, а не як вийде».

Про що ще расказати?

Я пробувала керувати процесом і слідкувати за регламентом.

В мене вийшло хєрово. Особливо с самоо початку. Бо я не могла зупинити розповіді присутніх. Думаю, ніхто б не зумів. Тож спочатку це було трохи схоже на групову терапію. Кожний расказав, що його найбільше зараз бентежить. Де хто про жахіття, через яке був змушений пройти. Кожний мав змогу впевнитись: тут тільки свої.

Тож далі все шло за регламентом. І доволі швиденько.

І так Голова. Тут всі одностайно обрали Катерину Хомяк, мати двох, зниклих в одному бою, братів-айдарівців. Мало хто з нас, причетних до теми полону, не чув про маму Катю, хто не любить її.

Тож тут все просто.

Заступники по захисту прав зниклих безвісті, по захисту прав віськових полонених, по захисту прав цивільних полонених, заступгики з захисту прав колишніх військових полонених, захисту прав колишніх цивільних полонених.

А далі то, заради чого ми всі й зібралися. Доручення, прохання чи вимоги до влади. Найнеобхідніше, найболючіше, те, що не пищить, а кричить криком в наших головах.

1. Приоритетність при визволенні. Мені страшно і боляче дивитись в очі матерям, чиї сини й досі в неволі, коли вони питають: чому при крайніх обмінах визволили якихось волоцюг, гвалтивників та вбивць, а їх сини, що захищали Україну і досі переносять знущання нелюдів з запоребрику!

2. Комісія! Та сама Комісія, що батьки зниклих безвісті чекають вже понад два роки. Комісія, що призначена вже вдруге, але й так і не була зібрана жодного разу. Та Комісія, яка повинна запустити роботу пошукових груп. Тих самих пошукових груп, що вже два роки не працюють, сидять на попі рівнесенько, і чекают дозволу на пошук.

Два роки ніхто не шукає зниклих хлопців! Не можу стверджувати, що раніш їх дуже шукали. Але хоча б робили вид, що займаются розшуком. А вже два роки пани Качанов і Кузнецов наполегливо рекомендують матерям зниклих хлопців відчепитись від них, панів Качанова та Кузнецова, а йти до Комісії. Да, той самой Комісі, що жодного разу не зібралась.

Тож чого хочуть батьки від Комісії, чого вимагають від Президента та КабМину?

- щоб Комісія зібралась.

- щоб на засіданні були обрані Голова та Секретар.

- щоб на тому ж засіданні було прийнете Положення про роботу Комісії

- щоб було подання в бюджетний комітет, про обеспечення Комісії

- щоб на засіданнях були присутні члени родин зниклих безвісті

- щоб Ядвіга Лозинська була прийнята як член Комісії, або як експерт.

- щоб все це було зроблено но 10 жовтня 2020р.

Бо всі ми дуже чітко розуміємо, що заграння влади с народом скінчиться разом з голосуванням 25 жовтня 2020р.

Далі...

3. Призначити Відповідального за захист прав полонених і зниклих безвісті в Офісі Президента. При чому призначити на цю посаду людину, що виграє конкурс, що отримає підтримку полонених та родин зниклих безвісті. Бо нам можуть призначити людину, котра не хоче мати з нами справ, і котрій ми недовіряємо. Від слова зовсім. Є там таких пара-тройка людів чи персон, чи персонажей.

4. Закони! Закони які повинні діяти! Закон про полонених, Закон про політв'язнів, Закон про зниклих безвісті.

Закони повинні прийматись, працювати і нести користь громадянам України. Грошей нема? Крадіть менш. Шукайте краще.

Тож вимоги непрості.

Для їх виконання необхідно, щоб влада напряглась, потрібен громадський резонанс.

Дуже потрібна ваша допомога, друзі.

Маємо звернути увагу тих, хто має владу, але стидається її використовувати, щоб нам допомогти, тож ми плануємо гучну акцію на жовтень.

А для того, щоб створити легитимне представництво від полонених та зниклих безвісті — провести в Київі Всеукраїнський з'їзд колишніх полонених, родин полонених та родин зниклих безвісті.

Це буде дуже крутий захід!

Банзай!