Сьогодні на сітках, які плетемо для ЗСУ,після чергової обіцянки Трампа жінки заговорили, що війна скоро скінчиться
І я, як завжди, відповіла:
— Ні. Не скоро. Не сподівайтеся. Не вірте черговим обіцянкам. Це довгий, виснажливий марафон. І замість чекати фінішу — треба вчитися відновлюватися, дбати про себе, зміцнювати стійкість
Бо я, наприклад, зараз у мінівідпустці. А військові — не мали її з 2022 року
У відповідь чую:
— А як ти можеш не хвилюватися? У тебе ж сини…
Я хвилююся. Але я розумію, що треба бути готовими.
Бо рано чи пізно — всі будемо в цій війні. І фізично, і ментально, і морально.
І саме тому треба вчитися тримати удар. Не тікати. Не ламатись. Не жити в ілюзії.
Але більшість людей досі живе в дитячій позиції.
Пам'ятаєте, як у дитинстві, коли дитина вдарялась об стілець, дорослі казали:
«Ай-яй-яй, який поганий стілець»
Так і зараз:
«Ай-яй-яй, ТЦК погане, держава зла, посилає на війну».
Ні. Це не ТЦК погане. Це — війна. І вона потребує не ображених дітей, а дорослих, які беруть відповідальність.
Не за себе — за країну.
Бо поки ми граємо в інфантильність —
хтось уже дуже дорослий
лежить у землі.
Поки є час — готуйтесь. Інакше не виживете.
Caption