Як мало часу потрібно для того , щоб страх охопив країну, два дні.
Страх – то така тактика виживання, яка притаманна людському виду. Думаю всі знайомі з реакцією під назвою «бий або біжи», станом, при якому організм мобілізується для усунення загрози. Саме в ньому страх і бере свій початок. І хоча в сучасному світі ми частіше стикаємося з емоційними небезпеками, ніж з фізичними, тіло і мозок не бачать різниці між ними.
То що ж так налякало людей за ці два дні? Мабуть кожен українець відчув себе на тому катері, який таранить рашська наволочь, яка називає себе офіцером. І там , в тому холодному морі, кожен зрозумів, що нема того вибору : бий або біжи. Є тільки відчай ситуації і страх. Цього мабуть і хотів наш «головнокомандуючий „, щоб стало страшно від того загрозливого , незрозумілого, тривожного лиха нам, бо сам він давно вже в тому стані. Не знаю як зі страхом , а от тривога по країні поповзла, лякаючи своєю невизначеністю, передчуттям лихого, справжнього усвідомлення зради. Такої зради, коли страх перед майбутніми виборами , власним народом сильніший за викриття спайки з ворогом.
Не бажання усвідомлювати свій страх відбувається по різним причинам, бо так комфортно, бо ти боягуз і не хочеш заглянути йому в очі. А потім ти починаєш будувати навколо свого страху декорації віддаляючи його від себе . Декорації бувають різні , у когось то матеріальні забаганки, у когось кетчуп на всі страви, у когось ілюзія значущості, у когось правильна правота, у когось нема війни, хтось чекає гречку , а в когось і воєнний стан. Кожному своє. Так і живемо в ілюзіях і декораціях, а коли ті декорації зсовуються як потьомкінські села і вилазять на нас ті страхи , тоді ми лупаємо очима від жаху викриття та зради самі собі.

Для мене нема різниці між декораціями президента та народу. Вибір бий або біжи є завжди , от тільки страх заважає зробити його швидко, бо не кожен має свободу погляду йому в очі.