З сумом дивлюся на карту Карабаха… Купа виступів, зручних для створення котлів… І знову путінята з танками, градами…
Критичне місце Шуша.
Його брав азербайджанський гірський спецназ, що буквально проповз горами з мінімумом зброї і боєприпасів. Кажуть, орудували ножами…
А тепер, як утримати той стратегічний плацдарм? Як з логістикою?
Це ж готовий Дебальцевський виступ, як у нас на Донбасі!
Чомусь згадалося. як ми, саме наприкінці січня 2015, вирішили караваном волонтерів Самооборони Майдану прорватися в Дебальцево.
Приїхали в Артемівськ. Поруч протягли отой розстріляний автобус… Вже була бойня…
Трасами перелякано ганяли якісь дивні мажори Нацгвардії на новеньких Кугуарах…
ЗСУ повзали на роздовбаних ГАЗ -66 та Зіл-130 1975 року випуску…
Приїхав легендарний Ковчег 92 бригади. Прості мирні дядьки, мобілізовані нашвидкоруч…
Поруч з нами прокралися дві установки Смерч. Миттєво розгорнулися, шарахнули так, що ми мало не попадали… За пару хвилин згорнулися і зникли…
Ми чомусь поперли до крайнього блоку перед виступом.
Робін відібрав пару швидкісних автівок – рвонули в бік Дебальцево – далеко не пройшли – жорстко зупинили. Путіняки почали робити арт-атветку за залпи Смерчу і як я зрозумів, за Точку-У…
Жахнули по сопці поруч з нами.
Наші бійці почали вилітати з БМП і ховатися в бліндажах. Ми з жахом дивилися на це все, стоячи посеред порожньої дороги біля яскравого жовтого автобусу, що нагадував розкішну мішень…
Швидко дійшло. Рвонули трасою… Погнали до «спокійних» Щастя і Станиці…
Отож, висновок у мене один – рашисти ОДНОЗНАЧНО спробують замкнути Шушу! Скоріш за все, силами невідомих трахтористів-вагнерівців.
Це лише справа часу…
Ця війна лише починається…
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», волонтер АТО-ООС 2014-19 рр.