Недавно Національну музичну академію України супроводжували гучні медійні скандали. Студенти періодично писали в інтернеті про різноманітні недоліки.
Потім у колишнього ректора закінчився контракт і Консерваторію тимчасово очолив молодий енергійний професор Максим Тимошенко, до речі, син отого самого славнозвісного Ректора Олега Тимошенка.
Відразу відчувся подих перемін! Однак, деяким корумпованим діячам оновлення не сподобалося – в.о. ректора незаконно звільнили! Що викликало обурення студентів і викладачів. Навіть акції протесту. Був суд, що відновив справедливість.
Були бурхливі вибори ректора НМАУ ім. П.І.Чайковського, які попри потужний спротив корупціонерів впевнено виграв М.О.Тимошенко!
Новий очільник отримав Академію з розбитим гуртожитком, затопленими аудиторіями, управлінським хаосом. Проблеми скрізь!
Противники втішалися – не зможе, зламається! Виявилося, не на того натрапили!
Ректор Тимошенко відразу почав наводити порядок. Перекрив «схеми», студенти і викладачі отримали премії і доплати. Почалися ремонти. Пожвавилася наукова і міжнародна співпраця…
Академія непомітно, і дуже органічно, взяла нормальний європейський освітній ритм!
І типовий пост з соцмереж:
-Хочу поділитись з вами черговою приємністю! У 2005 році я закінчив асистентуру-стажування у Нашій консерваторії. Після закінчення (як і всі мої колеги, які навчались до мене і після мене у асистентурі) отримав «бамажку» формату «А4 полукартонка» з печаткою та підписом тодішнього ректора.
Ну… добре хоч щось, подумав я тоді… Хоча справжня вартість цього папірця – це тисячі годин невтомних занять по вдосконаленню майстерності, сотні репетицій і багато багато праці. Але я, як і всі мої колеги, вчились не заради «бумажки», а заради майстерного володіння своїм інструментом через який можливо донести до слухача свої відчуття та емоції. Пройшов час…
Для мене – це 14 років!!!. І ось нарешті настав той «світлий день» для випускників асистентури – стажування! – написав випускник НМАУ Alex Lapushkin
Новообраний Ректор Нашої Консерваторії – Максим Тимошенко виконав одну з
своїх передвиборних обіцянок і вручив випускникам не папірці, а
справжні Сертифікати про закінчення асистентури – стажування!
Нарешті такий Сертифікат вже не
соромно показати людям та навіть за кордоном. Вдвічі приємно,що перші
Сертифікати Ректор вручав разом з Легендою оперного співу – Маестро
Анатолієм Івановичем Кочергою, який вже зі вчора викладає у Нашій
консерваторії.
Так- Сертифікат у своєму сьогоднішньому вигляді ще далекій до європейського рівня і поки не ідеальний, але він буде вдосконалюватись та оновлюватись, та справа в іншому. Тимошенко сказав – Тимошенко зробив!
Вкотре пересвідчуюсь, що Максим
Олегович – Людина Честі та свого Слова! (і я не підлащуюсь,бо не маю у
тому потреби,а просто констатую факт). Так тримати пане Ректор! Також
хочу подякувати завідуючій аспірантурою Путятицькій Ользі Вікторівні за
допомогу, та щире бажання дій та позитивних змін для Нашої
консерваторії.
А колегам випускникам хочу побажати і надалі прославляти своїм мистецтвом Нашу Консерваторію та Державу! Творчих Вам здобутків та перемог! Віват Академія! Ректору респект! Зав. аспірантурою Молодчинка!
-Ще на передвиборчих дебатах виборці неодноразово ставили мені запитання щодо дипломів випускникам асистентури-стажування, які раніше видавались на бланках А4. Вчора разом із всесвітньо відомим басом консерваторії Анатолієм Кочергою ми мали велику честь вперше урочисто вручити сертифікати нового зразка, затверджені Вченою радою Академії, про закінчення навчання асистентури-стажування! Щиро вітаю випускників з цією значущою подією! – коротко прокоментував подію ректор НМАУ Максим Тимошенко.
Нині до Національної музичної академії України прикута увага всієї освітянської спільноти. Адже, саме тут вперше відбулися хоч і драматичні, але вільні вибори ректора, на яких перемогла справжня демократія.
Ректор Максим Тимошенко став справжнім «заручником» проголошених ним європейських принципів відкритості. І схоже, це подобається і йому, і студентам, і викладачам.
Вони спробували! У них вийшло! Вони перші! НМАУ стає взірцем нового стилю! На них рівняються!
Бажаємо завжди тримати такі високі стандарти!
«Музика України»