«Торгаші» добралися до символічних куточків столиці, поступово відбираючи у киян історичну пам'ять, перетворюючи святі та сакральні для кожного українця місця в банальні обєкти для поглинання їжі та генделики-розливайки.

Власне, саме так і вчинив одіозний політик, депутат Київради Сергій Гусовський. Цей діяч реально спаплюжив унікальну пам`ятку історії 11 століття. На території, де знаходиться безцінна пам'ятка оборонної архітектури Київської Русі, гордість Ярослава Мудрого – Золоті ворота, він розмістив свій ресторан «Пантагрюель».

Ресторатора абсолютно не турбувало, що Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи, що цей об'єкт моніториться ЮНЕСКО і входить до охоронної зони Національного заповідника «Софія Київська». На своєму сайті вони детально розповідають про історичне значення цієї споруди та дослідження, що тут проводилися (https://st-sophia.org.ua/uk/muzeyi/zoloti-vorota/zoloti-vorota/)

Але дивно, що навіть керівництво Національного заповідника «Софія Київська» чомусь вперто не помічає, як пиво-алкогольна самодіяльність Гусовського, плюндрує пам'ять про нашу історію, забудовуючи охоронну зону примітивними пивними лавками. Складається враження, що й вони з цього мають зиск або заходять іноді на безкоштовні обіди з дармовим мартіні.

Після реконструкції історична пам'ятка та сквер навколо неї стали певним місцем релаксу – десятки паркових лавочок гостинно запрошували подорожніх присісти і зануритися в атмосферу Града Ярослава, погодувати голубів і відчути неповторний київський затишок, яким так славиться українська столиця.

Ще зовсім недавно тут, на невеличкій зеленій зоні білі Золотих воріт, у центрі столиці призначали побачення кілька поколінь киян, приходили сюди аби поринути в сиву давнину, моделюючи події часів Ярослава Мудрого. Сюди водили екскурсії, розповідаючи про той героїчний період української історії.

Усвідомивши привабливість цієї місцини, Гусовський швидко зрозумів, що вона здатна приносити неабиякі прибутки. Заручившись певною підтримкою київських чиновників, йому вдалося домовитися про невтручання в його плани облаштування тут місць для харчування. Так зявився ресторан «Пантагрюель» з його літніми майданчиками.

На початку 2000-х Сергій Гусовський, вирішив розширити свій ресторанний бізнес і організував навколо фонтану ще й літній майданчик. Звичайно, киянам це не могло сподобалося. Були навіть спроби перешкодити такому зухвалому захопленню київської історичної землі. Та вони виявилися невдалими. Та й кого цікавлять проблеми простих смертних, або кому потрібні перші романтичні побачення студентів, коли бізнес так і «пре»! Тут головне – нажива і вміння домовлятися! Досить сумно, але нині Золотоворітський сквер – сакральна місцина для України та улюблений куточок для прогулянок киян і гостей столиці може слугувати хіба що місцем зустрічі для валютних повій зі своїми клієнтами або для тих, кому гроші кишені тиснуть. Адже ціни в ресторіні «Пантагрюель» – захмарні.

Для довідки

Пляшка коньку Hennessy – 9700 грн. ( 50 гр – 690 грн) Пляшка мартіні -1500 грн. Тальята з яловичини гриль по-тосканськи (на двох) – 1400 грн. Зелені тальятелле з креветками, білими грибами та червоною ікрою -360 грн. Пляшка води 750 гр -140 грн. Кава з морозивом – 110 грн. Тірамісу -140 грн Середній чек обіду на одну особу – 700 грн

Практично, Сергій Гусовський зробив те, чого на вдалося навіть Хану Батию з його татаро-монгольською навалою. Він цинічно знищив безцінну пам'ятку оборонної архітектури Київської Русі часів Ярослава Мудрого – Золоті ворота, спотворивши ландшафт навколо цього історичного об'єкту Києва.

Зараз Гусовський має амбітні плани вмоститися на мерський трон і розвернути свою ресторанну імперію по всьому Києву.-пише блог https://linad

Окрім ресторану «Пантагрюель», Сергію Гусовському належать підприємства, що відомі під брендом «Ресторани Гусовського». Серед них є заклади з європейською та грузинською кухнею, піцерія та мережа кав'ярень.

До того ж, він власник елітного й найбільшого в Україні та Європі супермаркету вина, площею тисяча двісті квадратних метрів. Всю цю власність сміливо можна називати ресторанною імперією Гусовського.

Зрозуміло, що для таких ресторанів торгівельних закладів потрібні приміщення й земля і бажано, щоб вони були в привабливих куточках столиці. А для того, щоб отримати доступ до таких можливостей, потрібно йти у владу. Сергій Гусовський добре зрозумів цей принцип. Оцінивши свій потенціал і політичні амбіції, справно шукав вигідні пропозиції й доступу до «владних олімпів».

І результат не забарився, Після Революції Гідності, Гусовський стає депутатом Київської міськради VII скликання від партії «Самопоміч». У 2014 року він очолив фракцію «Об'єднання „Самопоміч“. Під партійною парасолькою проводив культурні, освітні та спортивні акції, створюючи імідж такого собі благодійника.

Показово бореться за збереження культурної спадщини, демонструє свою підтримку тим, хто виходить з протестами проти новобудов. Але насправді – це просто піар, робота на електорат під телекамери.

Головне завдання – „прив'язати“ себе до резонансної проблеми, запам'ятатися таким собі борцем за справедливість. А пізніше, скориставшись цим, добратися до владних повноважень.

Перший похід до „столичного керма“ Гусовський здійснив у 2015 році. Від партії „Самопоміч“ він балотується на посаду мера Києва.

Політологи того часу писали: „Гусовский не так известен избирателям, но, именно популярность «Самопомощи» в Киеве могла сделать его одним из фаворитов предвыборной гонки. «В электоральном плане Гусовский является слабо раскрученным кандидатом. Но, сам бренд партии достаточно влиятельный».

Тоді Гусовський «пролетів» – посів 5 місце, набравши лише 67 тисяч 197 голосів (7,71%), але плани не змінив – київський Олімп залишається його головною метою.

Заради піару Гусовський продовжує світиться на всіх скандальних забудовах Києва, отримуючи як фінансові, так і електоральні дивіденди. Його цікавлять не проблеми людей, що висловлюють протест, а виключно власні амбіції та престиж.

Це спрацювало й на прикладі отримання приміщення під його депутатську приймальню. Гусовському вдалося «вибити» під себе апартаменти не на околицях столиці чи в новобудовах, а в історичному центрі Києва, біля Бессарабки, в будинку, що є пам'яткою архітектури.

Гусовский не цурається ніяких дій – заради власного бізнесу і майбутнього мерського крісла він готовий йти на будь-які афери. Тому й не дивно, що така його депутатська діяльність вже починає багатьох дратувати. Нещодавно Сергія Гусовського за надмірну активність в окремих питаннях, що окреслюють коло його особистих інтересів, навіть обливають зеленкою перед входом до КМДА. Як кажуть в народі – дістав!

Та чи зупинить це його перед майбутніми виборами? Наразі Гусовський уже робить ставки на майбутні вибори мера й починає формувати свою команду для майбутніх виборів. Але подивимося, що з цього вийде, оскільки цього разу він уже не матиме політичної «подушки» від «Самопомочі». Восени його викинули з команди цієї політичної сили за оборудки з київськими землями. Через Київраду він провів потрібні рішення для виділення земельних ділянок для свого друга і соратника Марченка.

Депутатський мандат Київради допоміг Гусовському у 2015 році, знову продовжити термін оренди в сквері «Золоті ворота». Це значить, що ресторан «Пантагрюель» і надалі залишиться в до охоронній зоні Національного заповідника «Софія Київська». Його керівництво продовжує зберігати мовчання. Чи тут теж корупційна схема? Бо як ще можна пояснити таку ситуацію? Цікаво, що й активісти до цього не проявляють особливого інтересу. Така байдужість наштовхує на думку, що й вони проплачені?! Тут порушені закони містобудування, архітектурні норми, людські та моральні принципи.

Але питання, коли приберуть генделик Гусовського біля Золотих Воріт, – хвилює поки що лише небайдужих киян. У наступному літньому сезоні ті, хто цікавиться історією Києва, знову сидітимуть на бордюрах біля входу в метро, не маючи змоги оцінити велич цієї монументальної споруди. Чи не на часі, щоб цією проблемою зацікавилося НАБУ, прокуратура або фіскальні органи? Бо і в нинішнього мера столиці й депутатів Київради до цього питання, схоже, що руки так і не дійдуть.

Додати актуальності такій міжнародній ганьбі могли б депутати від фракції «Самопоміч» у Верховній Раді. Саме вони дали такі можливості для Гусовського, привівши його в Київраду. Якщо вже хотіли позбавити його депутатського мандата, на їхній совісті й довести справу до логічного завершення! Чекаємо запитів у відповідні силові інстанції.

Київська земля має належати киянам, а не депутатам, що використовують мандат заради своїх меркантильних інтересів. Якщо навіть депутатське крісло відкрило такі можливості для Сергія Гусовського, то на посаді мера, ця людина ні перед чим не зупиниться. Не хочеться, щоб уже завтра генделики імені Гусовсько заполонили території навколо Дзвіниці Софії Київської або столиками літніх терас обставити памятник Богдана Хмельницького?!

На сьогодні – це лише фантазії, а завтра…. все може бути. А чому б ні. Коли до влади приходять цинічні люди без принципів і моралі – все можливо.

Комітет суспільного контролю