Останні соціологічні опитування демонструють доволі високі рейтинги Зеленського. Незважаючи на те що у травні він вперше провалився за психолгічну планку у 40% це найкращий результат за річну каденцію всіх попередніх президентів України.
Однак назважаючи на такі бравурні результати тенденції для Зеленського не втішні.
Давайте проаналізуємо чому так відбувається?
Данне досоідження базується на вивчені політичної ситуації в низки регіонах, які відвідав минулого тижня.
По перше, виборці Зеленського давали на зміни в країні «рік» своєму фавориту. Це той термін, який вони готові чекати, сподіваючись на «чудо.»
У їхній уяві рік завершується не у травні (час приходу Зеленського до влади), а у вересні — коли він отримав монобільшість у парламенті та сформував свій Уряд.
Тому вони і далі продовжують чекати та вірити.
Ну і звісно всі нинішні економічні та соціальні негаразди вони списують на коронавірус, а не на бездарну соціально-економічну політику, яку здійснювала протягом цього року команда Зеленського.
Нагадаю, падіння промисловості та реального ВВП в країні розпочалось у грудні минулого року, коли про коронавірус ще ніхто нічого не чув.
По друге, олігархи влаштували Зеленському «теплу ванну» на своїх центральних каналах.
Чому? Ну тому що їх влаштовує такий президент, за спиною якого Коломойський, Пінчук, Ахмєтов прекрасно перерозподіляють ресурси країни.
На знак вдячності Плюси, Україна та ICTV роблять йому постійні компліментарні новини, що не може не відбиватись на позитивному рейтингу Зеленського.
Ви тільки уявість, як зміниться рейтинг Зеленського якщо на центральних каналах почнеться його систематична критика.
Ну і третя, на мою думку, найголовніша причина.
Не менше половини голосів підтримки із діючих 37% це голоси не за Зеленського, а проти старих політиків.
Тому єдиний варіант похитнути нинішній 37% рейтинг президента — поява на його електоральному полі реальної політичної альтернативи з числа нових сил.
На жаль, з низки причин «Голос» такою альтернативою не став, а більше на національному рівні «нових» не видно.
Як не дивно, альтернатива політичній силі Зеленському зараз активно народжується на місцях.
Її створюють мери обласних центрів, які досить успішно останні місяці «розкручують» свої політичні проекти.
Як показує місцева соціологія, яку аналізував минулого тижня, ці нові політичні «мерські проекти» впершу чергу забирають голоси у «Слуг.»
В команді президента звісно теж бачать ці тенденції. Вони чудово розуміють, що осінню вони можуть призвести до катастрофічних електоральних втрат (падіння рейтингу мінімум вдвічі).
І для того аби не допустити створення політичної альтернативи на своєму електоральному полі Зеленський буде вимушений продовжувати воювати із лідерами місцевого самоврядування.
Саме тому Зеленський напередодні місцевих виборів «рванув» у регіони. Минулого тижня ми бачили показовий візит до Хмельницького, на цьому тижні до візиту готується Чернігів.
Саме тому Зеленський продовжуватиме спілкуватиметься з народом, критикуючи мерів, звинувачуючи їх у сепаратизмі та всіх негараздах.
Саме тому, він планує забрати у них кошти, які з'явились в місцевих бюджетах внаслідок децентралізації.
В умовах соціально-економічної кризи публічна війна «центру» проти «регіонів» це чи не єдиний ключовий інструмент втримати рейтинги.
І якщо Зеленський програє цю війну восени його чекає «електоральний Сталінград.» Ну що ж, тим цікавіші та запекліші будуть майбутні місцеві вибори.
Спостерігаймо.
