Сьогодні прочитав пост про українську святу Ксенію Петербурзьку, котра була причислена до ліку святих у 1988 році, певно за поданням КГБ. https://site.ua/syargey.gorbik/17912-gibridna-viyn... Був щиро здивований і вирішив передивиться український православний церковний календар. Саме українській, на сайті Київського Патріархату. Так, дійсно 6 січня українські православні згадують таких святих – «Блаженної Ксенії Петербурзької (XIX). Святителя Герасима Великопермського (Устьвимського) (1441). Мученика Йоана Казанського (1529)». Не знаю, хто ці люди, можливо вони там прославляли Україну, у Пермі та Казані. Відкрив січень і просто очманів, отже, 3 січня — «Кончина святителя Петра, митрополита Київського i всiєї Руси, чудотворця (1326). Благовірної княгині Юлiанiї Вяземської (1406). Блаженного Прокопiя, Христа ради юродивого, Вятського (1627)». Був дуже здивований і почав переглядати уважніше усі дні і ще більше здивувався. Ось подивиться, лише у січні: 12 січня — «Святителя Макарiя, митрополита Московського (1563)», 15 січня — «Преподобного Серафима Саровського, чудотворця (1833), 22 січня — „Святителя Филипа, митрополита Московського і всієї Руси, чудотворця (1569)“. Не забагато московських святих? Я не буду спорити, може ці люди дійсно святі і багато чудес сотворили за своє життя. Але ж це московські святі. Одна справа, коли згадуються та шануються християнські святі, що стверджували у перших століттях християнську віру та постраждали за неї. Або великі вчителі богослов'я, що є святими для усього православного світу. Але святі, що визнані лише однією з 15 помісних церков?! Хай Бог мене пробачить, але я не розумію, яке вони мають відношення до України. Може і царська сім'я та котовбивця Ніколай ІІ, як самі московити його називають Нікалай Крававий, в українській церкви святі? Не знаю, потрібно буде пошукати, знайшов лише Дмітрія Донского, Алєксандра Нєвского, Мотрону Московску, Дмітрія, блгв. князя Масковського та припинив пошуки. Бо якось сумно, „впал в униніє“, як говорять наші „брати“, з якими у нас, виявляється, спільні святі.
Повернімось до святого Петра. Це не того „святітеля Пєтра“ шанують, що „… в 1325 году по просьбе Иоанна Калиты перенес митрополичью кафедру из Владимира в Москву, что имело важное значение для всей Русской Земли. Свт. Петр пророчески предсказал освобождение от татарского ига и будущее возвышение Москвы как центра всей России“. Тобто ми, українці, маємо шанувати, прости Господи, зрадника, що народився на Волині, став ігуменом Ратенського монастиря, в 1305 році був висвячений на Митрополита Київського та усія Русі, а потім у 1309 р. утік з Києва до Володимира на Клязьмі, а в 1325 році перебрався до свого покровителя, вбивці та загарбника Івана Каліти? Що це таке? У нас українська церква, чи до цього часу ми просто частина московської, що самовільно, як вони стверджують, відкололася від „канонічєскага праваславія“??? Чим займалися священики Київського патріархату 27 років? Невже за цей час не можна було хоч щось зробити, щоби стати православної церквою українського народу, а не якоюсь відрижкою московської??? Ми хочемо визнання усією повнотою православ'я? То може час ставати дорослими, самостійними та самодостатніми?
Може вже час збирати Помісний Собор та переглянути діяння усіх святих, а особливо „святих“, котрі непомітно перейшли з кгб-шної московської церкви до української?
PS: читачам Монолог.Здєсь присвячується)))) у 2024 році.