Останнім часом у нас розвелося багато різного роду просторік і недалеких діячів, які за свої слова не відповідають. Українській мові на них теж «щастить». Вони чомусь вирішили, що наша квітуча й солов'їна — незоране поле для їхньої «роботи», таке собі місце для випроб.

На глибокі знання в галузі рідної мови зарозумільці не спромоглись, але туди ж — керуються гаслом Миколи Хвильового «Геть від Москви!». І воно в їхніх головах перетворилося на вбого спрощене: «Усе, що нагадує російське, тотожне з ним, — відкидати».

Черговою жертвою таких горе-наставників стали дієслова «уточнювати (уточняти) / уточнити». Ну, тільки ж сліпий не побачить, що вони як дві краплі води схожі на «уточнять / уточнить» з московської говірки. Лише глухий не вловить подібності на слух. Висновок: неукраїнські вони, живцем здерті з язика.

Як наслідок, цим одиницям оголошено бій. І невдовзі якийсь недоріка шляхом неймовірних зусиль головного мозку підшукав (радше виплодив) заміну — по-українськи це буде «поточнювати / поточнити».

Так це ж справжня знахідка! І вже полилося-покотилося: «Не будемо поточнювати, за чиї гроші...»; «Мадуро не поточнює імена підозрюваних...»; «У перевізника варто поточнювати гарантії...»; «У Міноборони поточнили інформацію про вибухи»...

Як бачимо, на повен зріст маячня замаячила.

Які ж умовиводи були покладені в основу неоковирного словотвору? Угадати хід думок тих, хто мнить себе творцями нової мови, не обтяженої російщиною, не видається надзавданням.

Що означає слово «уточнювати»? Робити точнішим. Отже, його породила «дружба» дієслова «робити» з вищим ступенем прикметника. Залишилося підшукати інші дієслова, які виникли внаслідок поєднання вищого вияву ознаки з «робити».

І такий пошук увінчався успіхом:

1) великий — більший → робити більшим — побільшувати;

2) глибокий — глибший → робити глибшим — поглиблювати;

3) довгий — довший → робити довшим — подовжувати;

4) дрібний — дрібніший → робити дрібнішим (різати, ламати, рубати чи розбивати на дрібні шматки) — подрібнювати;

5) легкий — легший → робити легшим (менш важким) — полегшувати;

6) малий — менший → робити меншим — поменшувати;

7) м'який — м'якший → робити м'яким (м'якшим) — пом'якшувати;

8) сильний — сильніший → робити сильнішим — посилювати;

9) слабкий — слабший → робити слабшим — послаблювати.

До такої удачі додалася ще одна приємність — словотворення відбувалося за одним і тим самим зразком, головною особливістю якого є приросток по-.

І вже справжнє щастя — російські відповідники виявилися не дуже подібними до цих дієслів (чи й зовсім на них не схожими) та ще й скроєними в різнобій: побільшувати — увеличивать, поглиблювати — углублять, подовжувати — удлинять, подрібнювати — измельчать, полегшувати — облегчать, поменшувати — умалять, пом'якшувати — смягчать, посилювати — усиливать, послаблювати — ослаблять.

Ну, тоді це точно те, що потрібно! Слава божій іскрі та рідкісному людському дару!

Ось він — блискучий, неповторний, гідний звеличення спосіб нового слововиводу: точний — точніший → робити точнішим — поточнювати! Усім утерли носа!

А може, радше зробили себе загальним посміховиськом? Адже цього кострубатого, недоладного утвору ви не відшукаєте в жодному поважному словнику. Ніхто з визнаних (навіть більш-менш відомих) письменників цим покручем не послуговувався.

Що ж не так, чому пара «поточнювати / поточнити» від курей відстала, але їй не вдається пристати до пав «побільшувати / побільшити», «поглиблювати / поглибити», «подовжувати / подовжити», «подрібнювати / подрібнити», «полегшувати / полегшити», «поменшувати / поменшити», «пом'якшувати / пом'якшити», «посилювати / посилити», «послаблювати / послабити»? Відповідь проста: підвело чуття мови, точніше, його відсутність.

Це та річ, яка не терпить недбальства, поверхового підходу, нехтування закономірностей. Якщо уважніше придивитися, покрутити на всі боки, то виявиться, що різниця між прикметниками «великий — більший», «глибокий — глибший», «довгий — довший», «дрібний — дрібніший», «легкий — легший», «малий — менший», «м'який — м'якший», «сильний — сильніший», «слабкий — слабший» (в їх первісному значенні) сприймається зором, відчувається на дотик або вловлюється іншими засобами чуття, може бути виміряна в тих чи інших величинах або відображена наочно, оскільки стосовна до пізнаваної дійсності. Наприклад: більший, глибший, довший, менший на кілька кроків (ліктів, пальців); легший на кілька кілограмів; більший в об'ємі; більший, дрібніший за розміром; м'якший на дотик; сильніший чи слабший з огляду на спроможність м'язів чи вияв (коли йдеться про вітер, дощ, сніг тощо).

На відміну від цього всього, якщо щось є точнішим від чогось, то така ознака відображається лише в уяві, є умоглядною, виміру в числах не підлягає (не піддається).

Водночас зауважу, що одиниці «уточнювати (уточняти) / уточнити» вже давно ввійшли в плоть і кров української мови, стали звичними, закріпилися в ній. Про це свідчать не тільки словники, а й приклади з художніх творів: «Хтось пробує уточнити ситуацію» (Віктор Петров-Домонтович); «За ці кілька днів тертя між бойовими частинами Захар призвичаївся уточняти обстановку» (Іван Ле); «І, щоб уточнити життєву вагу не знайомої досі людини, спитав...» (Борис Антоненко-Давидович); «Він дорогою уточнює свій план, і на його обличчя лягають то сумні, то хижуваті риси» (Михайло Стельмах); «А Ганна Адамівна вважає за потрібне насамперед уточнити: — Корида — це що воно таке?» (Олесь Гончар).

Та й словотвір закономірний, бо «уточнювати (уточняти) / уточнити» мають багато «товаришів». Нагадаю: уточнювати — це робити точнішим. Якщо йдеться про вищий ступінь прикметника, то маємо на додачу:

1) увиразнювати — робити виразнішим;

2) укріплювати — робити кріпшим (міцнішим);

3) употужнювати — робити потужнішим;

4) ускладнювати — робити складнішим;

5) утруднювати — робити труднішим (важчим, складнішим).

Проте цим доробком список не обмежується. Адже за тим самим зразком утворено й такі дієслова:

убезпечувати — робити безпечним (запобігати небезпеці);

удоступнювати — робити доступним;

узалежнювати — робити залежним;

узвичаювати — робити звичайним, звичним;

уздоровлювати — робити здоровим (виліковувати);

уласкавлювати — робити ласкавим (таким, що виявляє ласку);

умасовлювати — робити масовим;

умилостивляти — робити милостивим;

уможливлювати — робити можливим;

унагляднювати — робити наглядним (наочним);

унаочнювати — робити наочним;

унезалежнювати — робити незалежним;

унеможливлювати — робити неможливим;

уодноманітнювати — робити одноманітним;

уподібнювати — робити подібним до когось-чогось;

упокорювати — робити покірним;

урівноважувати — робити рівним чому-небудь за вагою (зводити до рівноваги);

урівнювати — робити рівним у чомусь;

урізноманітнювати — робити різноманітним;

урухомлювати — робити рухомим (пускати / приводити в рух);

усамостійнювати — робити самостійним;

усереднювати — робити середнім кількісно чи якісно;

уславлювати — робити славним (знаменитим, славнозвісним);

усмиряти — робити смирним (заспокоювати);

успокоювати — робити спокійним (приводити в спокійний стан);

усталювати — робити сталим;

усуспільнювати — робити суспільним (перетворювати на суспільне);

утихомирювати — робити тихомирним (угамовувати);

ушляхетнювати — робити шляхетним;

ущасливлювати — робити щасливим;

уяремлювати — робити яремним (поневоленим);

уярмлювати — робити яремним (поневоленим).

Отже, висновок простий: потрібно любити рідну мову в усій її красі й багатоманітності. Не слід вишукувати, що звучить більш, а що менш (не зовсім) по-українськи, та творити покручі. Така робота приречена на провал і висміювання.

Якщо якесь українське слово нагадує вам російське, вимовляється з ним суголосно, то часто-густо в цьому немає нічого дивного, позаяк

москвини —

це ослов'янені угро-фіни.

Хто їх ослов'янив, зумовив зміни?

Люди з Русі-України...