Ще в 2015 році в інформпростір просочилася перша інформація про можливу передачу нам 30-метрових патрульних катерів класу «Айленд» (Island) зі складу Берегової охорони США.

В березні 2017 року перший заступник командувача ВМСУ контр-адмірал Андрій Тарасов, в ефірі одеського «7 каналу», серед іншого розповів, що обговорення цих домовленостей вже вийшло на фінішну пряму. А в липні минулого року той же самий Тарасов в інтервю сайту «Крым.Реалии» (https://ru.krymr.com/a/news/28620982.html) заявив, що їх передадуть одразу після закінчення навчань Sea Breeze-2017.

28 листопада 2017 року в ході Першої Української Міжнародної конференції з морської безпеки що проходила в Києві, посол США в Україні Марія Йованович в чергове підтвердила, що США готові передати ці кораблі для потреб ВМСУ.

Однак станом на початок 2018 року катери ми так і не отримали.

Чому ж віз і нині там же? Виявляється є один, але дуже суттєвий ньюанс – за сервісні роботи, двомісячний курс навчання екіпажів та доставку треба буде заплатити орієнтовно $ 7-10 млн. $. Звичайно, що для нас як завжди була би дуже прийнятною стара та добра формула: «Дайте варення, та ще й дайте ложку», однак у цьому випадку безкоштовними є лише самі катери.

Але навіть такі умови є для нас дуже вигідними і сума не є такою вже й непідйомною. Однак далі вступає у бій державна бюрократична машина: грошей у ВМСУ немає, бюджет розписаний, законодавство не дозволяє платити за ремонт техніки, що не висить на балансі.

Командувач ВМСУ віце-адмірал Воронченко 27 грудня 2017 року у своєму інтерв'ю газеті «День» (http://m.day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/morskyy-...прямо заявив: «На четвертий рік війни у нас немає механізму для того, щоб ми могли забрати катери з США, які вони нам надали безкоштовно. Питання лише в тому, щоб їх доставити. Нам доводиться наново готувати нову постанову Кабміну.»

Всі хто працюють з державними коштами знають, що держава Україна платить за надані їй послуги лише після того коли є в наявності оформлений акт виконаних робіт та коли підрядник за свої кошти та на свій ризик вже виконав всі роботи, або ж коли акт підписано фіктивно для того аби отримати кошти, а роботи вже проводяться після реального отримання коштів.

Я так розумію, що шукаючи можливий вихід із ситуації саме в діючій ганебній системі координат одне з джерел в Міноборони України в листопаді цього року повідомило інформагентству «Оборонно-промисловий кур'єр» (http://opk.com.ua/), що:"...для розв'язання проблеми, що виникла, потрібно домовитися із американською стороною щодо умовної передачі катерів Україні – на папері, щоб у подальшому українська сторона змогла вирішити питання ремонту цих катерів."

Що хочеться добавити. Теорія бюрократії має у своєму арсеналі таке поняття введене Робертом Мертоном як "бюрократичний ритуалізм", коли дотримання формалізованих процедур прогресує до такого моменту, коли первинна необхідність відповідати правилам стає перешкодою для досягнення цілей організації.

Плюс в світлі крайніх справ НАБУ в оборонні галузі направлених проти нашого генаралітету, ніхто й не горить особливою ініціативою, щодо розв'язання цієї проблеми, адже дуже легко перейти в розряд корупціонерів.

Таким чином, нажаль, не дивлячись на всю реформатоську риторику станом на початок 2018 року, передача Україні патрульних катерів класу Айлендів стала фактично заручником неможливості швидкої адаптації нашої бюрократичної машини під існуючі виклики.