Я знаю як вирішити головну проблему* вітчизняної освіти!

Нас усіх треба записати в монахи-францисканці із суровим целібатом(від лат. caelebs — нежонатий, холостяк). «Безшлюб'я» потрібне, щоб не відволікались на власну сім'ю і дітей... Саме це сподобається яжмамам, а ще це буде логічним продовженнями тренду на форсовану клерикалізацію освіти.
Звісно, треба буде забути термін «освітні послуги», бо не надають монахи послуг! У них є висока місія безоплатного служіння.

Може, це й добре, бо насправді освіта не є послугою у традиційному розумінні цього терміну. Це величне соціальне благо і особистий здобуток.
Навіяно інформацією про те, що лауреат премії Вчитель світу(The Global Teacher Prize) за 2019 рік кенієць Пітер Табічі є монахом-францисканцем.
Спочатку він викладав природничі науки у приватній школі, в якій мав пристойну платню, а 7 років тому, почувши Божий поклик, вирішив прийняти сан ченця-францисканця й поїхати працювати в сільську школу. Пітер Табічі вважає, що таке вчителювання є праведнішим.
Оскільки монаший стан передбачає допомогу ближньому, викладання в бідній периферійній школі розглядається ним як богоугодне благодіяння.
*Багато хто вважає, що головною проблемою вітчизняної освіти є «не такий» вчитель, який забагато хоче, але вічно щось недодає. Тому його треба жорстко контролювати, навантажувати дурною роботою(щоб життя медом не здавалось) і охаювати з будь-якого приводу.
P.S. Інших учителів у нас немає. Тому треба піднімати, а не затоптувати тих, які є. Допомагати їм відростити давно обскубані крила, усіляко підтримувати...