Усі коментарі замайоріли варіаціями на тему «мир будь-якою ціною». Поспішаю вас порадувати. Ціна цього миру вже давно відома. І це не будь-яка ціна. А цілком конкретна.
Отже. Ціна миру:
Україна має федералізуватися.
Україна має відмовитися від євроінтеграції.
Україна має відмовитися від НАТО.
Україна має відмовитися від своєї мови.
Україна має відмовитися від своєї історії та своїх героїв.
Україна має стати частиною руского міра.
Україна має купувати газ з рф за будь-якою виставленою рф ціною.
В ідеалі Україна має припинити існування, і стати Малоросією.
Все.
Ця ціна давно відома, нічого несподіваного або нового тут немає. Вимоги не мінялися з самого початку війни. Ніякі інші варіанти РФ не розглядає.
Якщо Україна була готова прийняти такі вимоги, то не варто було починати вести оборону. Бо кожен день до цієї ціни додається рахунок по кількості загиблих захисників. І безпідставно прийняти ці умови зараз — це прирівняти їхні зусилля, життя та здоров'я до нуля.
Коли я написала слово «безпідставно», я мала на увазі «просто тому що хтось втомився». Бо ж погодьтесь, у нас є укріплена лінія оборони, наші війська не розгромлені, у нас є ресурси, у нас існує економіка та промисловість, і навіть до недавнього часу було багато союзників та їхньої допомоги. Тобто жодних об'єктивних причин визнавати поразку.
Якщо ці причини не об'єктивні, то як тоді виходить, що суспільство обговорює «мир будь-якою ціною»? Чому ми згодні знецінити життя своїх захисників?
Сьогодні в коментарях зустріла таке: «війну треба закінчувати любим шляхом, хоча би заради тих хлопців, які ще живі, а ті хто загинув, вони за ради миру своє життя відали». Відчуваєте, яка ієзуїтська логіка тут закладена? Мир подається самодостатньою річчю, без усього, що його супроводжує. Але правда в тому, що це не так. Мир у незалежній Україні кардинально відрізняється від миру у Малоросії. Відрізняється рівно на ціну, яку треба заплатити аби зрештою стати Малоросією. І віддавати життя українців за мир у Малоросії безглуздо.