Вивчаймо українську!
Чи можна отримувати грошові кошти за здійснення дій із захисту?
У законах України використовується як поняття «грошові кошти», так і «кошти». Чи має право на існування перше з них, а також поширена в правових актах парочка «здійснення дій»? При перекладі з російської мови на українську та побудові словосполучень із прийменниками виникають певні складнощі. Слід навчитись їх долати. Тому що культура мовлення й підрядковий переклад, який часто хибує на надлишковість, спільнокореневі одиниці, недопустиме керування, — речі несумісні.
Точність, змістовність, здоровий глузд
9 листопада вчергове відзначатимемо День української писемності та мови. Це свято вже 20 років сприяє пробудженню почуття національної гідності та прагнення вправно володіти виражальними засобами. Поступово в суспільстві утверджується розуміння, що рідне слово — наш правдивий скарб. Як тут не згадати відомий вислів Вольтера: «Чужу мову можна вивчити за 6 років, а свою треба вчити все життя»?!
Уміння правильно говорити й писати — одна з найперших ознак освіченої та розвиненої людини, високого рівня її мовної культури. А то пані примхлива, тому вимагає вдумливого, доречного та майстерного вживання слів і їх поєднання. Навіть якщо всі складники речення українські та використані у властивому їм значенні, забезпечено підрядний і сурядний зв'язок, маємо потрібні відмінки, це ще не є запорукою безпомилковості. Бездоганним словосполученням притаманні ще й такі якості, як точність, змістовність, здоровий глузд.
Прикладом для підтвердження наведеної думки, для наочного пояснення якраз і може слугувати заголовок цього допису. Зробимо розбір речення. Всі одиниці в ньому — ходові, наявні в словниках. Є присудок, опорні й залежні слова, від перших до других можна поставити питання: отримувати що? кошти; кошти які? грошові; кошти за що? за здійснення; здійснення чого? дій; дій яких? із захисту.
Начебто все сходиться, виглядає так, як учили в середній та вищій школах. Однак насправді огріхів у цьому випадку — хоч греблю гати. Невдоволення не тільки знавців, а й моволюбців однозначно викличуть зв'язки (за великим рахунком, їх не можна навіть назвати повноцінними словосполученнями) «грошові кошти», «здійснення дій», «дії із захисту».
Яка природа їх походження? Відповідь легко проглядається. Спершу речення було написано говіркою східного сусіда: «Можно ли получать денежные средства за осуществление действий по защите?» (не з'ясовуватимемо, наскільки тут усе відповідає зразкам слововживання в російській мові, у нас — інша мета). Далі за допомогою комп'ютерних пристосувань одержали український відповідник, який виявився незграбним.
Нічого дивного. У морі перекладацької праці є безліч підводних каменів. Роботу здолати їх не до снаги. Він навчений робити підрядник — слово в слово передавати вирази знаряддями іншої мови. А коли переклад здійснено, як кажуть, у лоб, сподіватися чогось кращого, ніж «здійснення дій», — марна річ. Будь-яка справа, якщо ви прагнете якості, потребує добре підготовлених і дійшлих людей.
Законодавці — кепські мовознавці
Правники часто послуговуються поняттям «грошові кошти». Воно начебто усталене, і його зміст усім зрозумілий. Водночас для життя сполуки нібито є всі підстави. Вона міститься в Цивільному кодексі від 16.01.2003 №435-IV, зокрема в ст.192 «Гроші (грошові кошти)», у чинних законах «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 №543/96-ВР, «Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків» від 30.11.2000 №2117-III.
Тим часом в акті «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-III таке переплетення мовних одиниць ужито тільки раз, у ст.2: «банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб»; далі ж задіяно іменник «кошти». А ось у законах «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.91 №1282-XII, «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5.04.2001 №2346-III, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-III у значенні «гроші» послідовно використовується іменник «кошти».
А як годилося б сказати й написати з погляду законів культури мовлення: «грошові кошти» чи «кошти»? Чи, може, не схибимо, коли вдаватимемося до обох випадків слововживання?
Ні, і ще раз ні. Попри наявність у законах, зворот «грошові кошти» ви не виявите в жодному вартому уваги словнику чи поважному посібнику. Зведені докупи прикметник та іменник мають підрядний зв'язок, але перед нами — підрядник, який спотворює суть.
Як показувалося вище, це дослівний переклад штучного утворення російської мови «денежные средства». Так виконує роботу пристрій, позбавлений чуття природності та мови, але ж схожими на нього не повинні бути люди, котрі пишуть закони, працівники допоміжних служб Верховної Ради, які готують відповідні висновки. І взагалі, це ганебне явище, коли право в Україні спочатку опрацьовується російською й лише потім перелицьовується державною.
Уся ця сукупність передумов і спричинила появу покруча «грошові кошти», який має всі ознаки плеоназму (зайвини, збігу значень). Чому законодавці не помічають очевидного? Через погану освіченість чи наплювацький підхід до дорученої справи? Прикро, тому що одним із головних завдань влади мало би бути забезпечити високий рівень знання чиновниками як права, так і державної мови.
Загальновідомо, що при творенні законів використовується офіційно-діловий стиль. Він виділяється найвищою мірою літературності, найбільш строгими приписами. Йому притаманні гранична чіткість, уживання сталих, випробуваних часом словосполучень, суворе дотримання зразків. Тут не дозволено жодних послаблень чи відхилень від напрямної лінії, недомовок або ляпів, недбальства чи пустощів зі словом.
Тобто мова законів мала би бути зразковою, прикладом для наслідування. Насправді ж бачимо зовсім інше. Якусь неміч, знеохоту й байдужість столоначальників та їхніх підлеглих до того, що та як вони пишуть, чому дають хід, як усе це сприймають у суспільстві. Так бути не повинно. Людям безпричасним і нетямущим не місце на відповідальних посадах.
Спосіб перевірки — зіставлення
Чому «законотворчість», яка вирізняється такими «перлами», як «грошові кошти», досі не підняли на глузи? Адже породження думки на зразок «кінське лоша», «молодий юнак», «заміжня молодиця» відразу викличуть сміх. Бо вада поданих пар спільна й очевидна — надлишковість. Тому що лоша — це маля коня, юнак — молодий чоловік, молодиця — молода заміжня жінка. А кошти, своєю чергою, — то гроші.
Останні два утямки співвідносяться між собою. Отже, кошти негрошовими не можуть бути за визначенням. А раз так, то прикметник «грошові» перед іменником «кошти» зайвий.
Є гарний спосіб перевірки на правильність іменникових словосполучень, побудованих на основі узгодження. Він дозволить уберегтися від вищезазначеного недоліку мовлення та навчитися належним чином суміщати слова.
Суть проста: до залежного слова (прикметника) слід подумки додати частку «не» й поставити самому собі запитання: чи може іменник мати протилежну ознаку? Якщо відповіддю буде «ні», то з утворенням не все в порядку. Швидше за все в наявності — клятий плеоназм.
Покажемо дію прийому на прикладі висміяних поєднань. Чи може лоша бути некінським? Чи є лошата в інших тварин, окрім коней? Ні. Таким чином, «кінське лоша» — надмірність.
Чи може юнак бути немолодим? Чи бувають немолоді юнаки? Теж ні. Тож і висновок той самий.
Чи трапляються незаміжні молодиці? Ні, незаміжні — то ще або вже не молодиці.
З «коштами» (грошовими та негрошовими) ми розібралися раніше. Як наслідок, із цілковитою на те підставою можна однозначно заявити: сполука «грошові кошти» не є найменування глибше пізнаного явища порівняно з іменником «кошти», не забезпечує появи додаткового поняття, тому права на існування не має. Отже, ним не слід послуговуватися.