Режим Лукашенко остаточно перетнув червону лінію: використав повітряне перехоплення іноземного повітряного судна для затримання власного опозиціонера, журналіста Романа Протасевича. На батьківщині йому загрожує смертна кара.

З цього випливає дуже багато важливих висновків.

Перше. З просто європейського «поганого хлопця» та останнього диктатора Лукашенко остаточно перетворився на картопляного Каддафі. Це вже використання збройних сил власної держави у відверто терористичних цілях. Таке не пробачають.

Друге. Це означає, що допоки Лукашенко президент, він повністю закрив для своєї країни канали взаємодії не тільки з цивілізованим, а й з напівцивілізованим світом, залишивши виключно російський вектор. В принципі, це було зроблено ще на минулих «виборах» в Білорусі, коли Лукашенко де-факто узурпував владу силою, просто намалювавши результати виборів та розігнавши протести кийками.

Третє. Це означає, що Білорусь пришвидчено сателлізується Росією, а в України з'являється новий потенційний фронт. З яким навіть Волинь та Галичина вже не будуть вважатися тилом.

Четверте. Виявляється, слід остерігатися не тільки їздити в Білорусь, а й літати над нею. Значна частина білоруської опозиції після узурпації влади Лукашенком переселилася до Вільнюсу. Тепер їм треба дуже обережно перевіряти, якими трасами проходять їхні повітряні подорожі.

П'яте. З цих пір вітчизняні фанати Лукашенко стають ворогами як України, так і цивілізованого світу. Мова вже не йде про «особисті переконання», мова йде про підтримку міжнародного тероризму. Особливо палкий привіт йде інородному депутату від партії «Слуга народу» Євгенію Шевченку.

Шосте. Важко не помітити, як те, що відбувається, схоже на описану в медіа операцію по захопленню бійців приватної військової компанії «Вагнера», яка, за даними журналістів, планувалася українськими спецслужбами та була зірвана посібниками Росії в Офісі президента України. Звісно, там мова йшла про затримання військових злочинців, а тут — про перехоплення дисидента, але технічно операції подібні. Осоромлені ті, хто казав, що таке неможливо. Це посилює необхідність розслідувати «справу Вагнера». А оскільки кінцевим підозрюваним в ній є голова Офісу президента України Андрій Єрмак, то це дає додатковий аргумент до його відсторонення. Особливо якщо зважати, що в будь-якій цивілізованій країні він пішов би у відставку відразу після того, як у медіа просочився відеозапис, де його рідний брат гендлює державними посадами.