Ідея створити Державне агентство стратегічного резервування атмосферно-кліматичних ресурсів (ДАСРАК) виникла наприкінці березня, коли з'ясувалося, що зима знову закінчилася, а питання енергетичної незалежності остаточно не вирішене.

— Ми щороку втрачаємо колосальні обсяги безкоштовної сонячної енергії! — обурювався на нараді заступник міністра. — У липні спека стоїть така, що асфальт плавиться, а в грудні громадяни мерзнуть. Де логіка?

— Логіки немає, — погодився директор департаменту. — Є недосконалість механізмів накопичення.

— От і вдосконалимо!

За годину ухвалили рішення створити агентство. Ще три години сперечалися про назву.

— ДАСРАК звучить не зовсім милозвучно, — обережно зауважила представниця юридичного управління.

— А ДоСРАК? — запропонував радник із питань інновацій.

— Це ще гірше!

— Колеги, — втрутився заступник міністра, — у нас є єБак та безліч інших новітніх словотворів. Народ звик. До того ж ДАСРАК звучить солідніше. Державницьки!

На тому й порішили.

У квітні ДАСРАК отримав приміщення, штатний розпис, службові автомобілі й бюджет. У травні відкрили обласні управління. У червні створили територіальні центри заготівлі сонячного тепла, пункти уловлювання попутного вітру та лабораторію стратегічного консервування атмосферних опадів.

Окремий департамент займався бабиним літом. Його керівник наполягав, що цей ресурс потребує особливого державного контролю, оскільки виникає нерегулярно й не піддається довгостроковому прогнозуванню.

До серпня агентство прозвітувало про накопичення 18 мільйонів умовних теплоодиниць, 240 тисяч кубометрів попутного вітру й семи гроз стратегічного призначення.

— А де все це зберігається? — поцікавився журналіст на пресконференції.

— У державних резервах.

— А конкретніше?

— Інформація обмеженого доступу. В умовах війни розкриття місць зберігання стратегічного тепла становить загрозу національній безпеці.

Журналістові подякували за допитливість і порадили не присипати пильність.

У вересні ДАСРАК повідомив про стовідсоткову готовність до опалювального сезону. У жовтні закликав громадян запастися водою, ліхтариками, свічками, зарядженими павербанками та продуктами, які не потребують приготування.

— А тепло? — запитали люди.

— Тепло накопичено в достатніх обсягах.

— То чого нам утеплювати вікна?

— Для підвищення ефективності використання накопичених ресурсів.

Коли в листопаді вдарили морози, виявилося, що більшість державних сховищ порожні. Зате документація була бездоганна. Усі 18 мільйонів теплоодиниць пройшли інвентаризацію, аудит і незалежну міжнародну оцінку.

Частину бюджетних коштів тим часом встигли конвертувати в криптовалюту, частину перевести на рахунки закордонних компаній, а решту освоїли настільки ретельно, що навіть аудитори не знайшли, до чого причепитися.

Уряд терміново створив міжвідомчу комісію з пошуку зниклого літа.

І саме тоді надійшло повідомлення, що в одному селі під Глевахою чоловік на ім'я Петро самовільно накопичив на горищі сорок сім мішків серпневої спеки, сто дванадцять банок сонячного проміння та сорок три законсервовані блискавки.

Без ліцензії. Без реєстрації ФОПом. Без сплати податків.

Генеральний директор ДАСРАКу негайно скликав нараду.

— Це ж підрив державної енергетичної політики! — обурився заступник.

— І незаконне підприємництво, — додав юрист.

— І приховування стратегічних ресурсів!

— А головне, — підсумував директор, — він навіть не подав квартальної звітності.

Наступного ранку до Петра виїхала слідчо-оперативна група.

Йому загрожував реальний термін. Утім, адвокат пояснив, що ситуацію ще можна врятувати: укласти угоду зі слідством, щиросердно розкаятися й добровільно передати все незаконно надбане на баланс ДАСРАКу.

Петро довго мовчав, а потім запитав:

— А взимку вони мені хоч один мішок назад віддадуть?

Адвокат сумно похитав головою.

— Не думаю, Петровичу. Стратегічний резерв. Державна таємниця.

Тим часом із Телемарафону стійкості по телевізору, який випадково ожив від законсервованої блискавки, урочисто повідомляли про успішне завершення чергового етапу державної програми енергетичної незалежності.

І про те, що зима буде непростою, але українці вкотре продемонструють світові свою незламність.