Назвали цю справу романтично — «Операція Мідас». Прекрасно! Усе, до чого торкався той античний дурень, ставало золотом. Наші ж «Тенори» й «Рокети», а тепер ще й, як стало відомо, просто Свєта, або Рижа, без жодних прізвиськ та позивних, торкалися контрактів! Не повірите, все перетворювалося на безсоромний кеш. Золото текло, як електричний струм. Тільки не в електроприлади споживачів, які справно платили подвійний тариф (про це згодом), а в кишені титанів держкорупції.

Ми, покірні споживачі, стояли біля своїх лічильників, як біля ікон, і мало не молилися, промовляючи:

– Господи, дай світло, щоб не змерзнути в темряві, але не надто яскраве, бо тариф же ж кусається!

Тепер, коли правда частково спливає, постає просте запитання:

Якщо 10–15% контрактів йшло на відкати, то на скільки нас обікрали? І головне: ми ж самі це оплачували й продовжуємо платити!

Бо ж тарифи малювалися, як візерунки на мокрому асфальті! З натхненням, але без урахування реальності. Ціни на електроенергію, які нам пояснювали «економічною доцільністю», тепер виявилися цілковитою профанацією.

Тепер ми знаємо, звідки вітер… не віє — дме. Рік тому, коли міністр Галущенко урочисто виніс на Уряд питання про «необхідне підвищення тарифів» удвічі, українцям пояснили, що то «радіаційно безпечний крок у майбутнє». А тепер виявляється, що цей крок вів просто у сейф злодюг.

Бо коли платіжка збільшилась до 4 гривень 32 копійок, то була навіть не елементарна арифметика, то була вища математика злочинної жадібності.

Мішки й валізи доларів, євро, гривень! Ті самі, що зараз вилучають детективи, набивалися нашими кіловатами, нашими нервами, нашими відмовами увімкнути праску, щоб не дай Боже, не перевищити доступний, збалансований головне, розумний ліміт совісті.

Бенефіціаром став «Енергоатом» — на папері. У реальності ж бенефіціаром стала енергетика тіней: пан Міндіч із командою «Тенора» й «Рокета», з благословення родини сенатора Деркача. Поки народ рахував лампочки на обмін (пам'ятаєте?), вони рахували відсотки — 10, 12, 15 — від кожного тендеру.

А потім прибуток «Енергоатому» спокійно списали на «амортизацію». Амортизацію чого? Може, совісті? Чи, може, гідності? Бо реактор людського терпіння вже давно кипить на межі вибуху.

Отже, коли наступного разу запалає чергова свічка в оселі, знайте: це не аварія. Це просто черговий меморандум між темрявою й тими, хто продає світло за відкат.

Й, до слова. А де НКРЕКП? Цей паперовий архангел, який, нібито, стоїть на сторожі правди й інтересів споживачів? Вочевидь, він і досі блукає десь у темряві з заплющеними очима, слухає чарівний спів і радіє, що з неба не падають блискавки, а якісь добродії, знай, заносять відсоточки.

Тепер, коли з'ясувалося, що в енергосхемах орудували радники міністрів, директори безпеки й бізнесмени з відомими прізвищами, хочеться лише одного: щоби їм дали стільки кіловат у камері, скільки вони вкрали у нас. Без відкатів. Без «шлагбаумів».

А ще, щоб усі надприбутки, яким так і не випало зміцнити нашу енергетику, повернули громадянам. Або нехай би зарахували їх у рахунок платежів майбутніх періодів. Бо кожен українець, який чесно сплачує рахунок, це вже благодійник на користь державного абсурду, поставлений у пряму залежність від сваволі чиновників.

Колись нас учили, що енергія не може безслідно зникнути, вона лише переходить з однієї форми в іншу. Тепер ми знаємо: у найспритніших вона переходить у готівку. І ця готівка — найпотужніша форма енергії на пострадянському просторі.

Дивує таке: чому країна, яка виробляє атомну енергію, досі не навчилася виробляти совість?

А поки що — темрява. Темрява, з якої ледь чутно лунає теноровий спів і глухе гудіння реакторів, що крутять турбіни, які наповнюють баришами гаманці наших скоробагатьків.

***

Ми пишемо на гарячі та найактуальніші теми сьогодення. Якщо вам цікаво, підписуйтесь і запрошуйте друзів.

Підтримайте нас уподобайками!

#енерговідкат #шлагбаумнасовість #операціямідас