***

Три тисячі кілометрів безплатної ейфорії. Кожному українцю білет до соціального раю!

Президент оголошує програму «УЗ-3000»! Мовляв, щоб підтримати громадян взимку.

Тільки біда: я нікуди їхати не хочу. І більшість не хоче. Ні 3000, ні 300, ні навіть 30 км! Але гроші на нас закладені.

Тож куди вони (гроші) підуть? Правильно… Туди, де завжди тепліше. В кишені тих, хто вигадує дурнуваті ідеї бюджетним коштом.

Безплатно, кажете?! Не смішіть. Потяги не їдуть на віру і з безмежної любови до влади. За кожен літр солярки, за кожен метр колії, за кожну кіловат-годину електроенергії, постіль, склянку чаю, провідницю, машиніста і начальника поїзда хтось заплатить. І цей хтось, не повірите, ми!

Тож не «безплатно», а «коштом дурнів», тобто народу.

І головне питання: якщо я не поїду свої 3000 кілометрів, кому дістануться мої кровні? Бо ж «держава вже заплатила».

У світі, де квитків і так катастрофічно не вистачає, це виглядає як новий спосіб списати мільярди.

Ми ж не перший день на цьому святі небаченої щедрості, правда? Тож давайте чесно: це зовсім не допомога! Це зухвалий, нічим не прикритий піар. І, як завжди, за наш і з вами рахунок.