Однією з найкращих рис Порошенка завжди визнавали вміння домовлятись. І недаремно. Можливо Путін єдиний з ким йому поки не вдалося домовитись, і можливо це дуже добре для нас. А так за 3 роки свого президентсва в нього вийшла немала колекція домовленостей:
1. Домовився з Коломойським. Останній звичайно залишився ображений, і якраз готує свою холодну помсту. Але в принципі розійшлись досить мирно.
2. Домовився з Ахметовим. Завдяки цьому зменшив ресурси проти себе, і збільшив власні
3. Походу домовився з Онищенком. Принаймні істерична реакція на заяви про записи і серйозні люди свідчать, що таки записи були.
4. Домовився з каналами. Ви нічого поганого не почуєте про Президента на центральних каналах. Ця тема стала табу.
5. Домовився з екс-регіоналами. Завдяки чому утримує голоси в парламенті, і знову трохи покращив власні ресурси
6. Домовився з місцевими елітами. В ряді бунтівних регіонів як Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Харків вийшов на компроміс з місцевими елітами щодо зменшення сепаратизму в обмін на відновлення їхнього контролю. Контроль відновлювався через нові політичні проекти та й через БПП на місцевих виборах. А також через голів районів.
Це все звичайно чудово, якби не одне але. Вигідні домовленості можливо досягнути виключно з позиції сили, тому коли ця сила втрачається – домовленості переглядаються. Консенсус побудований Порошенком є дуже крихким, і для підтримання його життєдіяльності йому треба час від часу демонструвати силу.
Іншими словами краще раз на певний період давати ляпаса своїм партнерам, які будуть казати «що за фігня?», ніж отримувати ляпас і казати так самому. А серія ляпасів у вигляді зміни назви вулиць в Одесі, скасування розшуку Інтерполом і ще кілька нових таки прилетіли.
Тому якщо Петро Олексійович хоче щоб його консенсус продовжував жити, то саме час нагадати, що в нього достатньо сил підтримувати ці домовленості в дії, поки кількість ляпасів від «партнерів» не перетворилась на суцільне побиття. А можливо обсяг домовленостей вже такий, що його не можливо утримати?