Ірина Верещук виклала у відкритий доступ документи з грифом «Для службового використання». Як, чому і навіщо – невідомо. Так само невідомо, хто тепер має нести відповідальність за подібну невідповідальність. Або невідповідність. Це вже на розсуд компетентних органів.

Мені про це написала знайома – учасниця групи «ОПУ-Ветерани» в WhatsApp. Спочатку я не повірила. Але потім побачила відповідні скріни стрічки групи та розтиражовані в мережі ДСК-документи. Загалом у згаданій групі 925 учасників, тож про будь-який режим секретності взагалі йдеться.

Мова про «Порядок денний засідання Ради Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими». І питання розкриття його змісту набагато серйозніше ніж може здатися на перший погляд. 

По-перше, процес організації обмінів – дуже чутливе питання. В ньому задіяно обмежену кількість людей, кожен з яких має відповідні допуски до секретної інформації. Відомо, що вже заплановані обміни неодноразово зривались саме через інформаційні витоки, які дозволяли росіянам несподівано висувати додаткові вимоги. Часто – просто нереальні до виконання. 

По-друге, такі документи містять інформацію про персональний склад робочих груп Координаційного штабу. Прізвища, посади, приналежність до конкретних інституцій. Нагадаю, що під час дії воєнного стану така інформація взагалі заборонена до розголошення. Її оприлюднення може призвести до спроб тиску на конкретних людей. Або з метою отримання інформації, або взагалі примусу до «певних» дій. Тож ця подія виходить далеко межі «незначної недбалості». Це питання державної безпеки.

Список учасників засідання чималий, але серед інших згадуються прізвища очільників МВС, ГУР, СБУ, СЗР, РНБО тощо.

Додам, що практично одночасно цей документ з'явився в ще одній групі – «ОПУ-цивільні заручники». Щоправда в цій групі менше учасників і викладала документ не особисто Ірина Верещук, а її помічниця Ірина Ковтун. 

Мета групи «ОПУ-цивільні заручники» – оперативне інформування учасників з різноманітними питаннями щодо утримуваних в росії цивільних заручників та проведенням обмінів. «ОПУ-Ветерани» взагалі не спеціалізована група і переважна кількість учасників не причетна до теми полонених.

Склад цих WhatsApp-спільнот визначається самою Іриною Верещук або її співробітниками. Звісно, що учасники не проходили відповідних перевірок і не отримували допуск до подібних документів. 

Саме засідання відбулось 1 жовтня. Документи виклали в групи 2 жовтня. Ще через день їх видалили. Втім, все що потрапило в мережу – залишається там навічно. Хто хотів скопіювати, зробив це протягом доби. Результат – зараз документ знаходиться у вільному доступі.
Чого саме хотіла досягнути цими діями пані Верещук, достеменно сказати важко. Можливо створити враження найвищої поінформованості, можливо заохотити учасників групи отриманням закритої інформації, можливо просто створити «хайп». 

Сама Ірина Андріївна, як колишня військова і чиновник високого рангу, не може не знати про обмеження, які накладаються на розповсюдження ДСК документів. Як і про відповідальність за такі дії.

Як би там не було, але ситуація симптоматична. Періодичні витоки чутливої інформації вже неодноразово ставали великою проблемою як в питаннях проведення обмінів, так і загалом для оборони України. Шукати джерела цих витоків – прямий обов'язок Служби безпеки. 

Тож будемо чекати на наслідки. Або їхню відсутність.