Я не чула щоб хтось ставив перед собою це питання, але ж воно, насправді, ключове: для чого публікувати в популярному закордонному ЗМІ статтю подібного змісту?
Припустимо, що стаття адресована американським політикам, які якраз вирішують питання з допомогою Україні. Хіба спонукатиме їх на позитивне рішення повідомлення від головного воєначальника про те, що ми хочемо розгорнути виробництво дронів та що в нас проблеми з мобілізацією? Здається, єдина об'єктивна реакція на це — ну то робіть це без нас. Навіть стаття в The Economist давала більше надії та бажання підтримувати в БОРОТЬБІ, попри визнання позиційного тупика.
Інший варіант — стаття в CNN для внутрішнього споживача, українця. Але тоді це — це поєднання банальності та дурості, в купі зі спробою перекласти відповідальність за власні помилки.
Дрони. Це хіба одкровення Апостола? Вже тільки лінивий не говорив про це, і таке відчуття, що пан генерал прокинувся в січні 2024, після року анабіозу. Сьогодні, наприклад, дрони СБУ знищили чергову нафтобазу. Таких успіхів у цієї служби я можу нарахувати десятки. То який сенс писати про те, що вже і так працює?
З іншої сторони, всім відомо і про проблеми з постановкою на баланс та надмірною бюрократією не те що дронів, а й аптечок чи іншого майна. Як, як бойовий медик, знаю це з власного досвіду. Знаю як к бійцям з відірваною в бою рукою приходили питати за втрату автомата. То може Генштаб має спочатку спростити власну бюрократію?
Мобілізація. А це не підлеглі Головнокомандувачу воєнкоми, з однієї сторони, розвели небачену за масштабами корупцію в ТЦК, з іншої — творять безпредел, що створив атмосферу страху? Це не його підлеглі дають підстави говорити про м'ясні штурми?
В цілому. Головнокомандувач, який пише про потребу змінити стратегію замість того щоб її змінити і перемагати — популіст та нездара. І є великі питання до того, чи здатен він адекватно оцінити оперативну обстановку.
Проте здається що єдина мета статті — нажалітися світу, що його в Україні ображають. Така собі інфантильна позиція людини, що має всі ресурси і повноваження, щоб станом на січень 2024 року виправити все те, про що він написав. А ще це продовження вологих мрій порошенківських йолопів про перемир'я як єдиний шлях порятунку країни.
Ну і вкрай соромно спостерігати мовчання, яке затягнулося. Після нібито пропозиції відставки, якщо таке було, що Залужний сказав суспільству окрім пару фото? Чому замість нього говорять блогери?
Може тому що суспільство вклало в образ мовчазного генерала те, що йому ніколи не було властиве? Може мовчання — єдиний спосіб Головкома бути популярним? Бо почати говорити — це пояснити дисертацію у Ківалова наприклад. Пояснити відсутність фортифікацій і плану захисту у випадку втрати Авдіївки. Пояснити жалюгідний стан ліній оборони фактично на будь-якій ділянці. І не Уряд в цьому винен, це питання відповідних підрозділів ЗСУ та наявності стратегій.
То для чого жалітися Заходу, якщо проблеми — вдома?