site.ua
новачок

Є така передача на каналі «Discovery» - «Руйнівники міфів». У ній перевіряються усталені твердження і розвінчуються хибні погляди. Захотілось і мені спробувати себе у цій ролі. Причому, як і «Discovery», спробую зробити «багатосерійне» дослідження у кількох частинах з продовженням (планую частин шість, як мінімум). А до чого тут «Матриця» і Гоголівський Вій? Це стане зрозумілим ближче до кінця. Маю ж я право на якусь інтригу?

Розмова буде про найбільшу ілюзію сучасності. Ілюзію, що дурить світ впродовж століть. Ім'я цієї ілюзії – Росія. Країна – блеф, країна, що мімікрує під велику, могутню державу. Причому настільки успішно, що не тільки намертво присобачила це переконання десятидюймовими цвяхами до підкірки власних громадян, але й укорінила його у свідомості мешканців всього постсовка. І навіть потихеньку запускає у мізки західного обивателя. Всі ці Голлівудські кіноказки про страшну російську мафію і відважних російських КДБшників у виконанні Шварценегера, про розгульних і щедрих російських магнатів, про кремезних мешканців «країни ведмедів і морозів», здатних перехилити пляшку «водкі», а потім сокирою й стамескою відремонтувати складну електроніку космічної станції – то все наслідки гіпнозу російської ілюзії.

Депард'є з російським паспортом у Саранську, Стівен Сігал з прапором ДНР у Москві і Кустуріца в Криму – ілюзія в дії... І численні русисти по всьому світу, що працюють на неї, з придихом розказуючи про велику російську літературу і таємничу російську душу...


А ОСЬ І ДЕЯКІ ПОСТУЛАТИ ЦІЄЇ ІЛЮЗІЇ, ЧИ ТО ПАК БЛЕФУ:

1) Багатства надрів, природні копалини, що начебто дає змогу Росії диктувати умови решті світу.

2) Древність і укоріненість на планеті російської цивілізації, яка начебто стала родоначальником і взірцем для багатьох сучасних етносів і держав.

3) Висота й неперевершеність російської культури, особливо її незрівнянної літератури. А також багатство й досконалість російської мови (з якої «патріотичні лінгвісти» виводять мало не всі мови світу). В результаті російська культура начебто на самому вершечку топ-параду світових культур, а російська мова, завдяки своїй природній силі і розвиненості, перемагає конкурентів, легко захоплюючи все нові й нові ареали на планеті.

4) Унікальна талановитість росіян, природня «русская смекалка», що начебто робить Росію інтелектуальним і креативним лідером світу (бо на Заході, як послухати Задорнова, всі «та-а-акие тупы-ы-ы-е»).

5) Мало не більшість найвидатніших винаходів й технологічних проривів у світі зроблено або росіянами, або людьми з російським походженням (подивіться на Google і Facebook, на перший телевізор, гвинтокрил і т.д.).

6) Начебто неосягненна в принципі для решти світу російська духовність, таємнича «російська душа».

7) Особливий бійцівський дух росіян і їхня військова майстерність, які начебто роблять Росію могутньою і непереможною військовою державою.

Цікаво б розглянути, наскільки це все має відношення до реальності? Тож почнемо:

1. МІФ ПРО ВЕЛИКУ ЕНЕРГЕТИЧНУ ДЕРЖАВУ

«Але ж природні багатства Росії – це не міф», - скажете ви. І будете праві. Корисні копалини – факт. А от те, що це важіль для управління сучасним світом – міф!

Ще у 90-х японські футурологи спрогнозували, що на початку третього тисячоліття усі країни світу розподіляться на три групи залежно від того, що та чи інша країна зможе запропонувати на світовому ринку. З відповідними показниками рівня життя свого населення. Перша група країн торгуватиме ідеями, проектами і технологіями, тому громадяни цих країн житимуть досить добре. Друга група країн зможе запропонувати світу складну електронну техніку, в результаті їхні громадяни житимуть гірше. Третя група країн забезпечуватиме світовий ринок продукцією машинобудування й харчової промисловості і сировиною і, як наслідок, рівень життя цих країн буде дуже низьким. Виділяють ще й четверту групу країн, які зможуть запропонувати світовому ринку лише дешеву робочу силу.

Сьогодні ми бачимо, що ці прогнози справджуються. США, Німеччина – явно країни з першої групи з високим рівнем життя. Apple і Volkswagen , Microsoft і Mersedes правлять світом, продукуючи, в першу чергу, ідеї і високі технології. А збирають айфони (як і багато чого іншого) у Китаї – країні, що має ознаки країн другої групи, але поки що більшою мірою належить все ж до четвертої. Бо головна китайська фішка – не розробка складної електроніки (превалює все ж копіювання і клонування), а вміла, дисциплінована і, головне, дешева робоча сила. Тому рівень життя в Китаї нижчий, ніж у Японії, яка має ознаки першої і другої груп. Ні, в Китаї теж починають розробляти власну складну електронну техніку, але поки що електроніку SONY збирають у Китаї, а не китайську в Японії.

Наприкінці 50-х – початку 60-х СРСР, здавалося, міг увійти до другої і навіть першої групи. Сп'янілі від повітря постсталінської свободи і, як їм здавалося, можливостей для розвитку і самореалізації, громадяни кинулись поступати на фізичні факультети, розвивати ядерну фізику і космічну програму… «Нєдолго музика іграла» - Брежнєвський застій вихолостив ті надії і звів все до банальної торгівлі природними копалинами. Потім – смерть СРСР і Росія, яка оголосила себе його правонаступницею. Пам'ятаю, як колись росіяни обурювались тим, що їх країну перетворюють у сировинний придаток Заходу. Але по мірі зростання дармових нафто-газових прибутків «сировинний придаток» чарівним чином трансформувався у «енергетичну супердержаву», і вони почали хизуватися своєю «енергетичною величчю». Українці, наприклад, безперервно чули від них насмішки у стилі «Вот прикроем хохлам газ…».

Останні події показали: Росія не енергетична супердержава, а таки сировинний придаток. З ознаками і фінансовими наслідками, характерними для третьої групи.

Але насправді все ще гірше. Зараз, після того, як згортають свою діяльність іноземні компанії, що допомагали Росії розвідувати і видобувати її копалини, коли поступово виходить з ладу імпортне обладнання, інші нафтові держави нарощують видобуток, а сама нафта падає в ціні, коли бурно розвивається альтернативна енергетика, вимальовується перспектива спускання Росії ще нижче – у четверту групу. Бо, як виявилось, ні якихось привабливих технологій, ні розвинутої сучасної електроніки цивілізованому світові вона запропонувати не в змозі. Власне, так було й раніше - ще тоді, коли громадяни СРСР, а потім Росії намагались купити імпортний Panasonic, а не вітчизняний «Рубін», а ті, що змушені були їздити на «Ладі», заздрили тим, хто розкатував на «Ауді» чи хоча б на «Шкоді». Про складну електронну техніку навіть не кажу…

Пройшло багато часу, але нічого не змінилося в Росії. Всі ці жирні нафтові роки вона пускала гроші не на розвиток технологій і ефективну систему управління, а на яхти й Куршавелі для олігархів. На палаци Гундяєва і попів рангом понижче. На данину Кадирову. На Газпромівські башти й Газпромівські зарплати. На комфорт влади і тих, хто біля неї. На феєрверки типу Сочі і авантюри типу Південної Осетії. Працюючи у рамках третьої групи, жирувати й гуляти звикли як перша.

Але паскудний і недоумкуватий хлопчик Вовочка зачепив тонкі ниточки, на яких те все сяк-так трималося. І казка скінчилась... Ласкаво просимо у реальний світ! Прийшов час платити. І скоро не буде чим. Нафта - собі у збиток. Чогось високотехнологічного не вміємо, працювати на землі не дуже любимо, а з того, що випускає машинобудування, світові може бути цікава хіба що зброя. Яка все більше відстає технологічно від кращих світових зразків. Здрастуй, група намбе фор!

А з міфом про нафту й газ як важіль світового володарювання доведеться розпрощатись…

Частину 2 можна почитати тут: https://site.ua/vasiliy.vlasyuk/934

Далі буде…

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація