Перепостив на свою сторінку пару коментарів про київських студентів-тортометальників. Автор одного коментаря у противагу тортоборцям поставив студентів, що захищали Україну під Крутами, інший висловив сподівання, що разом з цими студіозусами вчаться діти учасників АТо «з добре поставленим ударом». Реакція читачів була бурною. Хтось робив круглі очі — «не поняла смысла этого перла», хтось писав про корупцію влади, а хтось таврував підлого «блоХЕРА», який вилизує владу, роблячи студентів крайніми. Один обурювався самими словами про «добре поставлений удар», а інший іронічно закликав не обмежуватися напівмірами — «студентів – розстріляти во ім'я побєди». Захотілось відповісти всім разом, так коментар вилився у статтю.
Хлопці з дівчатами, коментатори цих двох матеріалів про «студентську акцію»! Я розумію, що осуд студентів і особливо — слова про «добре поставлений удар» можуть викликати миттєвий напівусвідомлений протест у стилі «вам мало ночі на 30 листопада 2013 — вам тепер ще „добре поставлений удар“ подавай?!».
Давайте спробуємо не підтасовувати і взагалі — абстрагуватись на хвилину від емоційного реагування, увімкнувши логіку: це не ті студенти! У тих, побитих, розстріляних на Майдані, обстрілюваних в добробатах на Сході, замучених у сепарському полоні, навіть думка така не могла виникнути, як у цих тортоборців.
Зверніть увагу: студіозуси свою «сміливу акцію» проводили не під гаслом «Гроші — на навчання і на захист країни від агресії, а не на „Лексуси“ для влади!». Вони не тримали плакати «Досить прикриватися словами про війну для своїх крадіжок!» і «Крадіїв-високопосадовців — в окопи під Авдіївкою!». Не кричали: «Наші захисники на передовій гинуть без зброї, молодь не має змоги отримувати пристойну освіту, пенсіонери вмирають без ліків, у країні немає найпотрібніших вакцин — зате у вас нові котеджі і заникані мільйони». І навіть не скандували: «Не розсовуйте по кишенях гроші на наше навчання під приводом війни!». Студенти ні словом не заїкнулись ні про корупцію в час війни, ні про гешефт у «сірих зонах» на торгівлі з агресором, ні про крисятництво деяких лампасоносців на крові наших захисників...
Ще раз: тортоборці не протестували проти корупції у владі, не виступали проти розкрадання грошей, призначених, у тому числі, на освіту (в усякому разі таких гасел ми від них не почули).
А почули про неправильний (чи навіть злочинний), на їхню думку, розподіл бюджетних коштів.
В чому ж ця неправильність? Під яким гаслом вони сміливо кидали свого торта? — «Гроші на освіту, а не на війну!». Нічого не нагадує? Лемент мертвечуківського «Українського Вибору», кaцancькиx тролів в інтернеті, опоблочних підпутінців, лугандонських ватних мітингів і «хресної ходи» УПЦ МП, нє? Саме ці персонажі і компанії закликають Україну «припинити війну проти власного народу», «не розпалювати ворожнечу», «не фінансувати вбивства мирних мешканців Донбасу». Ось і для наших тортоборців немає різниці між фінансуванням братовбивчої війни і захистом від східної Орди. Захистом своєї України. Безвідносно до влади.
На початку ХХ ст. тодішня українська влада була не кращою: імпотентна, недалекоглядна й підла. До речі, й поглядів притримувалась практично таких, як ці студіозуси і їхні ментальні брати з Лугандону і Мордору: «армію — розпустити!» ("гроші на освіту, а не на війну!"), "хай краще Україна загине, але ми не підемо проти принципів гуманізму!" ("прекратите возбуждать ненависть против братского русского народа!"). Але у січні 1918 під Крутами стали три сотні українських студентів, які могли б спокійно гуляти київськими вулицями, влаштовувати молодіжні пиятики під Вертінського і крутити молоді романи. Але загинули мученичецькою смертю. Не за владу — за Україну.
А ще чудове гасло "Гроші на освіту, а не на війну!" нагадує мені деякі лозунги Майданівської пори. Пам'ятаєте: "Мы здесь работаем, пока вы там майданы устраиваете", "Молодежь должна учиться, а не майданы майданить".
Взагалі, я не здивуюсь, якщо сміливі студенти-тортоборці виявляться ватними переселенцями чи дітками ватних переселенців з Лугандону (або співчуваючими їм). Тим, які досі по київських ресторанах хвалять "Новороссию", проклинають "жидобандеровцев" з їхньою "киевской хунтой" і час від часу світяться перед камерами з гей-оргієвськими стрічками і написами "Слава ДНР!".
А взагалі-то, краще б запитати про гасло "Гроші на освіту, а не на війну!" у безпосередніх учасників цієї війни. Тих, хто спить в окопах і бліндажах, захищаючи Україну, хто їздить не на татових джипах і фордах, а на роздовбаних БТРах. І не пиво п'є на тусовках з подружками, а час від часу збирає останки своїх друзів (які теж могли б отримувати освіту, а не лежати в труні). Можна б запитати і у волонтерів, які якоюсь мірою тягнуть на собі фінансовий тягар цієї війни. Студенти-тортоборці, думаю, вважають себе інтелектуальною і креативною елітою суспільства, тому їхнє комфортне студентське життя вже точно важливіше за якусь непотрібну, розпалювану і фінансовану Києвом війну.
А мені дуже жаль, що вже не можна запитати думки про це у соліста Паризької опери, талановитого і всесвітньо відомого співака Василя Сліпака...
P.S. Написав, що не здивуюсь, якщо ці тортоборці виявляться дітками ватних переселенців або симпатиками сепарів. Дуже вже лозунг специфічний.
Виявилось — як у воду дивився. За недовгий час, поки стаття тут висіла, з'явилась цікава інформація про сміливого студіозуса з чорничним тортом:
https://twitter.com/luiza_4kalova/status/771434177841561600
