Автори: Валерій Пекар, Андрій Длігач, Kyiv Foresight Foundation

Українське суспільство з багатьох причин уникає дискусії про перемогу і поразку. Це посилює стратегічні ризики, адже ні суспільство, ні політичне керівництво не готові до переговорів і завершення війни.

Розмови про «вихід на кордони 1991», що тривали перші два роки повномасштабної війни, були контрпродуктивними, бо не лише створювали завищені очікування, а й переносили дискусію у площину територій, коли очевидно, що війна йде не за території.

Водночас очевидно, що завершення війни — це не один біт інформації (тотальна перемога чи тотальна поразка), а розгорнутий спектр варіантів, де між двома крайніми малоймовірними лежить низка проміжних, серед яких є досить імовірні, — і треба розуміти їхні переваги, недоліки й межу прийнятності. Так само й тимчасове припинення війни — перемир'я — може бути зафіксоване у різних варіантах.

Тож ми підійшли до цієї проблеми з інструментом дослідження майбутнього, який називається форсайт і включає експертні дискусії, вивчення трендів, картування сценаріїв та низку інших підходів.

Цей документ містить стислі підсумки нашої роботи у травні-липні цього року, в якій брали участь кілька десятків експертів із різних середовищ, що мають досвід форсайтів. Текст сильно скорочений з метою зробити його доступним за обсягом.

Де ми є та як ми сюди потрапили

Україна зараз переживає дванадцятий рік війни, включаючи четвертий рік повномасштабної війни. Основною причиною війни є імперський характер російської державності: імперія прагне повернути собі колишній статус і вплив, а без поглинання України як найбільшої та найважливішої (за давністю й значимістю державності та культури) колишньої колонії це неможливо. Тож накопичивши ресурси, імперія намагається повернути колишню колонію, оголошуючи її народ неіснуючим. Таким чином, стратегічною метою Росії є ліквідація української державності та ідентичності. Відповідно, стратегічною метою України є збереження української державності та ідентичності. Для Росії території у цій війні вторинні, оскільки вона має власні величезні території, занедбані й нерозвинені; а захоплені українські території систематично спустошує в розумінні економіки та людського капіталу. Водночас об'єктом агресії є ідентичність українського населення, яка підривається шляхом знищення культурних об'єктів та масового викрадення дітей із примусовою зміною їхньої ідентичності, що кваліфікується як геноцид.

Провал російської стратегії швидкої наступальної операції у 2022 році призвів до переходу агресора до війни на виснаження, де ставка полягає в тому, що рано чи пізно союзники покинуть Україну, і вона буде змушена капітулювати через брак ресурсів. Жодна зі сторін не має стратегічної військової переваги: лінія фронту на землі рухається повільно, і за останні півтора року Росія змогла захопити лише 1% території України, зазнавши при цьому гігантських втрат. Фактично, Росія не змогла досягти жодної зі своїх стратегічних цілей за понад три роки повномасштабної війни: вона не захопила жодного обласного центру (за винятком Херсона, звільненого Україною того ж року), не знищила український енергетичний сектор, не розвалила українську економіку, не забезпечила панування в повітрі чи на морі, не розколола українське суспільство та не змусила його капітулювати тощо. Фактично, сьогодні Росія знаходиться далі від своїх стратегічних цілей, ніж три роки тому. Водночас Україна фактично витіснила російський флот із Чорного моря та завдає глибоких ударів по російській військовій інфраструктурі, логістиці, нафтопереробці та військовому виробництву.

Цивільне населення зазнає нападів з боку Росії, оскільки її стратегія полягає у створенні надзвичайного тиску на суспільство, щоб змусити його здатися. Цивільні міста щодня зазнають нападів. 4,5 мільйона людей є внутрішньо переміщеними особами, 5,5 мільйонів – за кордоном.

Водночас ми бачимо, що немає жодного чарівного дипломатичного рішення. Мирна угода, запропонована Сполученими Штатами, неодноразово відхилялася Росією, яка наголошувала на необхідності усунення «першопричини війни», а саме існування незалежної Української держави. Ми також бачимо небажання США підтримувати міжнародне право, але водночас консолідацію Європи навколо підтримки України як оборонця європейської безпеки.

Слід зазначити, що швидкі інновації радикально змінили поле бою. За три роки значна частина військового досвіду ХХ століття стала неактуальною. Україна як горизонтальне демократичне суспільство може досягти вищих темпів інновацій, тоді як Росія як вертикальна автократія може забезпечити швидке масштабування. Не визначено, хто переможе в цих перегонах; кожна сторона має шанс на тимчасову суттєву перевагу.

Сценарний простір

Форсайт передбачає, що для формування сценарного простору вивчаються тренди із різних сегментів, серед яких потім обираються 2-3 найголовніших варіативних фактори — так звані розтяжки, що окреслюють сценарний простір. Нижче описані дві визначені в ході форсайту розтяжки. Одна з них має два варіанти, інша три, що формує простір із шести сценаріїв. Важливо, що одна з розтяжок стосується глобального середовища, друга відображає найголовніші варіанти національного розвитку. Таким чином, сценарії формуються на перетині глобальної та локальної розвилок, що відображає, з одного боку, внутрішній локус контролю та концентрацію на тому, що треба зробити в Україні, а з іншого боку, кардинальні зміни у глобальному середовищі.

Ключові розтяжки сценарного простору:

• Сила права чи право сили у світовій політиці: чи світова політика ґрунтується на альянсах, принципах і правилах, а демократичний світ діє спільно, підтримуючи міжнародні інституції та право, – чи у світовій політиці панує право великих держав висувати претензії на «зони виключних інтересів» та обмежувати суверенітет менших держав, тобто їхнє право проводити незалежну внутрішню й зовнішню політику, при цьому глобальні інституції слабкі, а великі гравці діють прагматично та укладають ситуативні союзи. (В реальності присутні обидві протилежні варіанти, але ключову роль в сценаріях грає те, який із них домінує.)
  Від того, який з двох сценаріїв домінуватиме, залежить низка інших найважливіших глобальних трендів, таких як ескалація чи деескалація конфліктів у глобальному вимірі, наявність чи відсутність безпекових союзів та нових міжнародних інституцій стримування загроз, лібералізація чи реімперіалізація, глобальні торговельні війни, відкриття нових театрів воєнних дій тощо.

• Суверенітет України: необмежений / примусово обмежений / втрачений – тобто наявність, часткова чи повна відсутність спроможності проводити незалежну внутрішню і зовнішню політику, спрямовану на втілення національних інтересів та прав своїх громадян. (В реальності необмеженого суверенітету не буває, тож під необмеженим суверенітетом мається на увазі відсутність зовнішніх примусових обмежень.)
  Від цього залежить низка інших надважливих локальних українських трендів, таких як еміграція українців та імміграція в Україну, поляризація чи консолідація суспільства, демократизація чи авторитаризація політичної влади тощо.

Отже, сценарний простір виглядає таким чином. В таблиці зазначені рівень бажаності, рівень ймовірності, рівень сталості (довгостроковий, середньостроковий, нестійкий, тобто як довго сценарій може протриматися). З таблиці також зрозуміло, під впливом яких факторів сценарії можуть переходити один в інший.

Всі ці сценарії детальніше описані нижче.

Сценарій «Перемога і сталий мир»

Ключові розтяжки:

• Сила права у міжнародній політиці
• Необмежений суверенітет України

Цей сценарій описує бажане для українців майбутнє, коли агресор покараний, нормальне життя в Україні відновлене, розгортаються процеси  європейської  інтеграції  й економічного  відновлення.

Ключові характеристики сценарію:

• Якісне політичне лідерство Заходу за умов збереження чи зменшення нинішнього рівня підтримки РФ Китаєм.
• Технологічна перевага України на полі бою та в урядуванні.
• Європейські гарантії безпеки та важлива роль України в безпеці та стабільному розвитку Європи й відновленні ціннісної суті Євросоюзу.
• Глибокі політичні перетворення в РФ, що унеможливлюють наступну війну.
• ТОТ: деокупація, форсована репатріація, населення ТОТ включено в освітній, правовий, культурний, інформаційний простір, повне відновлення суверенітету, перехідний правовий режим на деокупованих територіях.
• Крим: деокупований, кримськотатарська національно-територіальна автономія, центр культури та туризму, безперешкодне судноплавство в Чорному морі.

Економіка:

• ВВП зростає темпами 5–7% на рік (реальний ВВП) із залученням понад $10 млрд щорічно у вигляді прямих іноземних інвестицій. Основні драйвери розвитку: технології, ОПК, відновлювана енергетика, IT і цифровізація традиційних галузей, агро- і фудекспорт, індустрія гостинності. Євроінтеграція відкриває доступ до ринків ЄС, зниження нетарифних бар'єрів, активізація малого та середнього бізнесу.

Людський капітал і демографія:

• Повернення 1,5–2 млн українців з-за кордону. Приріст населення завдяки зростанню народжуваності й позитивному міграційному сальдо. Народжуваність стабілізується на рівні 1.4 дітей на одну жінку до 2035 року. Покращується стан ментального здоров'я. Оптимізм, драйв, самомотивація стають передумовою економічного зростання.

Інші аспекти:

• ЗСУ: повернулись до рівня мирного часу 250 тис. особового складу при високому ступені технологізації війська.
• Права людини: поступова лібералізація, утвердження цінностей прав людини і верховенства права.
• Ідентичність: усвідомлена, «відплачена», складна, є джерелом сили, солідарності та суспільного діалогу, творення нового та крутого.
• Соціальні процеси: згуртованість, консолідація, високий рівень інтеграції різних соціальних груп, ветерани повертаються додому та інтегруються у мирне життя.
• Державне управління: спроможне, інноваційне та людиноцентричне.
• Громади: незалежне місцеве самоврядування, завершення реформи децентралізації, розвиток поведінкових практик залучення громадян до врядування.
• Ризиксамозаспокоєння, можливе уповільнення реформ («реформна втома") в горизонті кількох років, ризик зростання соціальної нерівності.
• Високі корупційні ризики та ризик авторитаризму через послаблення громадського контролю за владою, бажання суспільства відпочити після виснажливих років війни, чим захочуть скористатися політичні еліти.

Сценарій "Гнила угода"

Ключові розтяжки:

• Сила права у міжнародній політиці
• Примусово обмежений суверенітет України

Цей сценарій описує майбутнє, в якому часткові поступки агресору збільшують ймовірність сповзання світу у глобальну війну, але в цілому Україна зберігає свою суб'єктність та здатність запобігти наступній агресії. Приблизним аналогом може служити Фінляндія після Зимової війни 1939-1940.

"Гнила угода" означає стратегічну міжнародну домовленість, яка дозволяє зберегти формальну державність України, але обмежує її суверенітет ззовні. Угода може бути представлена в кількох різних версіях, кожна з яких має різні наслідки.

1. "Жорстка" гнила угода: Нав'язана капітуляція. Формальний мирний договір, нав'язаний США, визнає лінію фронту новим державним кордоном і приймає вимоги Росії щодо відмови від НАТО та повернення російських політичних, культурних, релігійних та медійних організацій до України. — Такий шлях буде розцінений як зрада громадянським суспільством, військовими, ветеранами та патріотичними силами і, можливо, спровокує антиурядові протести, заклики до імпічменту або дострокових виборів. Ймовірне потенційне посилення впливу політичної опозиції, підживлюваної націонал-популістськими або мілітаристськими настроями, проти прозахідних поміркованих сил. Довгострокове заморожування вступу до ЄС та ерозія суспільної довіри до Заходу та міжнародних інституцій. Можливий міжнародний вплив, такий як крах довіри до ЄС/НАТО у Східній Європі, тоді як Росія буде сміливішою для майбутньої агресії в цьому регіоні.
2. "М'яка" гнила угода: Заморожений конфлікт. Неофіційна "домовленість про припинення вогню", тобто де-факто лінія контролю зберігається без офіційного визнання. Україна обіцяє не намагатися відвоювати території військовим шляхом, але тримає суверенітет, а західні гравці переключають увагу на інші зони міжнародних конфліктів. — Напружена політична стабільність під гаслами на кшталт "стратегічного терпіння" або "перерви для переозброєння". Викликає глибоке обурення, особливо серед біженців, ветеранів та тих, хто живе на прифронтових територіях. Втома від реформ зростає, а євроскептицизм розвивається повільно. Можливість зовнішнього фінансування для відновлення відбудови на неокупованих територіях.
3. Керована гнила угода: Децентралізований мир. Поетапний план інтеграції для некримської частини ТОТ, тобто східної та південної України, разом із гарантіями безпеки та міжнародним моніторингом. Крим залишається "тимчасово невирішеним". Немає чіткого шляху до НАТО, але зміцнюються двосторонні зв'язки. — Крихка, але функціональна стабільність. Більшість суспільства прийме угоду, якщо вона включатиме надійні плани економічного відновлення, реконструкції та соціальної реінтеграції. Ветерани та ВПО частково задоволені, якщо будуть створені механізми перехідного правосуддя. Існує небезпека зростання правих настроїв, але вона обмежена соціальною солідарністю та механізмами розкриття правди. Процеси європейської інтеграції та інвестування тривають.

Наведений нижче опис стосується переважно середнього "м'якого" варіанту, але з певними застереженнями описує всі варіанти цього сценарію.

Ключові характеристики сценарію:

• Тиск міжнародних партнерів (передусім США) примушує Україну частково визнати вимоги Росії.
• Брак власної спроможності не залишає Україні можливості спротиву.
• Новий міжнародний порядок маргіналізує положення міжнародного права щодо невтручання у внутрішні справи та ведення агресивних війн – тобто фактично визнає право сильних на агресію.
• Слабка демократія під зовнішнім впливом.
• Загальмована євроінтеграція, поширення євроскептицизму.
• Високі витрати на Сили оборони (неспівмірні з власними економічними спроможностями України).
• Елементи авторитаризму; сила закону, а не права, висока централізація влади.
• Ресентимент конвертується у тотальний антиамериканізм і поширення антизахідних настроїв, які можуть бути використані (спровоковані, профінансовані) Росією та Китаєм.
• Ймовірне поширення мовного, релігійного, культурного та соціального поділу (воював/не воював, виїжджав/залишався тощо), інструменталізованого Росією.
• Віра в світле майбутнє частково зберігається, але суспільна тривожність, депресивний стан зберігаються на високому рівні.
• ТОТ: лінія розмежування визначена шляхом компромісу, збереження статус-кво, окупація триває, ізоляція, втрата сподівань на повернення населення ТОТ до української ідентичності та правової системи.
• Крим: залишається в окупації, люди переходять повністю в російські реалії, судноплавство в Чорному морі фактично відбувається, але залишається ризикованим.

Економіка:

• Реальний ВВП росте на 1–3% на рік, інвестиції переважно короткострокові й обережні. Найбільша стаття видатків – соціальний захист (в тому числі через політичний популізм), що фактично "зʼїдає" зростання ВВП. Висока залежність від імпорту, крихка валютна стабільність. Переважає сировинний експорт, low-tech сектор, тінізація економіки суттєво зростає. Падає інноваційна спроможність. Інвестиційний клімат не сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.

Людський капітал і демографія:

• Продовжується депопуляція (мінус 0.5 млн щороку). Міграція: часткова втрата суб'єктності у міграційній політиці. 1 млн молоді залишають Україну до 2030 року. Ветерани дезорієнтовані, повертаються в слабко адаптовану систему, виїжджають до своїх сімей за кордон. Народжуваність скорочується до 0.7 дітей на одну жінку. Зростає невизначеність, молодь відкладає або відмовляється від народження дітей.

Інші аспекти:

• ЗСУ: особовий склад 250+ тис., обмежений розвиток.
• Права людини: спочатку погіршення стану прав людини, але згодом утвердження верховенства права і цінностей прав людини у довгостроковій перспективі
• Ідентичність: загрожена, але стане джерелом сили і стійкості
• Соціальні процеси: інтеграція внутрішньо переміщених осіб, стабілізація
• Державне управління: консервація, низька ефективність
• Громади: обмежене місцеве самоврядування

Сценарій "Повтор 1917-1921"

Ключові розтяжки:

• Сила права у міжнародній політиці
• Втрачений суверенітет України

Цей сценарій описує поганий для українців варіант розвитку подій, коли Україна приноситься в жертву відновленню світового порядку, як у 1917-1921, але насправді це стає черговим кроком до розгортання світової війни.

Ключові характеристики сценарію:

• Тиск міжнародних партнерів та відсутність міжнародної допомоги призводять до визнання вимог Росії.
• Воєнна й політична поразка України, визнана міжнародними партнерами як прийнятний шлях завершення війни.
• Втрата суверенітету, встановлення маріонеткового уряду, що керується з Москви.
• Формування урядів в екзилі, партизанський рух, підпілля.
• Репресії по відношенню до українських активістів.
• Дестабілізація в країнах Європи внаслідок українських протестів, український тероризм як відплата за зраду.
• Зростання загрози для країн колишнього СРСР.
• Розкол суспільства.
• ТОТ: подальша окупація, тотальна русифікація та знищення ідентичності.
• Крим: остаточно стає частиною російської імперії, судноплавство в Чорному морі під контролем Росії.

Економіка:

• ВВП падає на 40–50% протягом перших двох років. Суттєва девальвація гривні, гіперінфляція, крах фінансової і банківської системи. Суттєве погіршення економічної ситуації: заводи демонтуються, ресурси вивозяться. Інфраструктура в занепаді. Російські еліти поглинають привабливі активи. Тіньовий обіг і бартер знов стають нормою.

Людський капітал і демографія:

• Еміграція до 5–7 млн за 3 роки. Знелюднені покинуті землі, масове переселення з Росії. Падіння середньої очікуваної тривалості життя чоловіків до 60 років. Народжуваність катастрофічно падає нижче 0.5 через втрату перспективи та страх за майбутнє.

Інші аспекти:

• ЗСУ ліквідовані, залишилася тільки національна поліція.
• Права людини: тотальні порушення прав людини в Україні, бандитизм.
• Ідентичність: сакральна жертва для відновлення миру.
• Соціальні процеси: соціальна дезінтеграція, глибинні лінії розколу.
• Державне управління: колоніальна адміністрація.
• Громади: живуть за законами окупанта.

Сценарій "Перемога бджіл над ведмедем"

Ключові розтяжки:

• Право сили в міжнародній політиці
• Необмежений суверенітет України

Цей сценарій описує розвиток подій, в якому світові загрози зростають, але Україні вдається використати власні можливості та партнерства вкупі зі слабкими сторонами Росії. Дуже приблизним аналогом для цього сценарію може служити Ізраїль.

Ключові характеристики сценарію:

• Завдяки інноваційності, згуртованості та підтримці партнерів Україні вдалося захистити суверенітет.
• У світі без правил Україна стає критично важливим безпековим фактором для Європи, а Європа надійним тилом України в рамках Європейського безпекового союзу
• Західна цивілізація втрачає єдність, розрив між США та ЄС.
• Пряма загроза з боку Росії змушує Європу консолідуватися у сфері безпеки.
• Загроза світової війни зберігається, в Європі під загрозою зона Балтійського моря.
• Можливий як демократичний, так і автократичний розвиток подій в Україні.
• Україна генерує нові сенси для світу, посилює свої позиції в країнах Глобального Півдня.
• ТОТ: тимчасова "сіра зона", можлива часткова або суттєва деокупація військовим шляхом, "підкорення" населення ТОТ, "нав'язування" політики України, перехідний правовий режим.
• Крим: в перспективі деокупований, проте є загроза збереженню ідентичності корінних народів, судноплавство відновлено, але залишається під загрозою.

Економіка:

• Інвестиції в обсязі 3-5 млрд доларів на рік переважно в інфраструктуру, оборонну промисловість та венчурні галузі. Високотехнологічні ніші — основа росту. Українські команди — глобальні фриланс-осередки. До 10% ВВП — від оборонно-технологічного експорту. ВВП зростає нестабільно — в середньому 5%, але в широкому діапазоні з піками до 10%.

Людський капітал і демографія:

• Молодь мобільна: частина працює в ЄС, частина повертається. Народжуваність: стабілізується на рівні 1.1–1.3. Частково компенсується імміграцією. Міграційна мобільність знижує народжуваність у містах. Повернення до стилю життя, коли кілька поколінь жили разом і допомагали один одному: діти утримують батьків (пенсій немає або дуже малі), бабусі і дідусі доглядають онуків, поки батьки працюють.
• Існуватиме загроза мілітарного популізму, культу переможця.
• Посилюватиметься паралельний розвиток прогресивних та архаїчних інститутів, елітаризація освіти. Можливий підрив суспільної мобільності.

Інші аспекти:

• ЗСУ: особовий склад значно більше 250 тис., ЗСУ є суттєвою силою європейської армії; експорт безпеки в Європу.
• Права людини: поширення насилля, каталізація конфліктів, фрагментація прав людини із збереженням їхньої дії в окремих регіонах та втратою деінде.
• Ідентичність: сильно політизована, ризик етнізації й дискурсу виключності.
• Соціальні процеси: мілітаризація суспільства, можлива соціальна напруга й поляризація.
• Збільшення попиту на ветеранів на всіх рівнях влади.
• Державне управління: централізація управлінських функцій при децентралізації економіки.
• Громади: збереження обмеженого місцевого самоврядування, запит на зростання сили громад внаслідок зовнішньої нестабільності.

Сценарій "Нестійка рівновага"

Ключові розтяжки:

• Право сили у міжнародній політиці
• Примусово обмежений суверенітет України

Цей сценарій описує нестійку ситуацію, яка може змінитися в той чи інший бік, залежно від розвитку світових подій. Приблизним аналогом може служити ранньомодерна козацька держава.

Ключові характеристики сценарію:

• Україна вимушена визнати вимоги Росії, в тому числі відмовитися від ТОТ, членства в НАТО тощо, а також обмежити Збройні сили та іноземну допомогу, повернути в політичний, культурний та інформаційний простір російські організації.
• Водночас Україні вдалося зберегти обмежений суверенітет.
• Ймовірно авторитарне правління (хунта), підживлення ресентименту українців.
• Міжнародні партнери змінили фокус із допомоги Україні на інші проблеми (фактично залишається лише гуманітарна допомога).
• Поширення авторитаризму у світі, зростання загроз демократіям, поширення нехтуванням особистими свободами.
• ТОТ: лінія розмежування визначена на основі лінії бойового зіткнення, значне збільшення обсягів ТОТ, подальша (повзуча) колонізація України.
• Крим: російський, колонізований; провладні лідери для корінних народів, судноплавство в Чорному морі під фактичним контролем РФ.

Економіка:

• Економіка дезінтегрована. Центр — тінізація, на місцях — бартер. Економіка стагнує, ВВП падає. Технологічна деградація. Корупція глибока, інвестицій немає, інфраструктура не модернізується і фактично не ремонтується (втрачає працездатність).

Людський капітал і демографія:

• Найактивніші виїжджають: еміграційна хвиля найбільш суб'єктних громадян, ветеранів, волонтерів. Продовження депопуляції. Народжуваність: падає до 0.7. Молодь не створює родини, відкладає народження через страх і невизначеність. Старіння нації: до 2030 року частка людей 65+ перевищує 35%.

Інші аспекти:

• ЗСУ скорочені в чисельності й спроможностях.
• Права людини: авториторизація і зневага до прав людини.
• Ідентичність: зросійщення (мова, культура, освіта, церква, політичні партії, медіа тощо), дуже політизоване та інструменталізоване питання.
• Соціальні процеси: сильна поляризація суспільства.
• Державне управління: відсутність змін та суб'єктності.
• Громади: місцеве самоврядування згорнуто.

Сценарій "Глобальний ДНР"

Ключові розтяжки:

• Право сили у міжнародній політиці
• Втрачений суверенітет України

Цей сценарій описує майбутнє, в якому Україна зазнала поразки, але надія на відродження не втрачена. Дуже приблизним аналогом можуть служити країни Балтії після Другої світової війни.

Ключові характеристики сценарію:

• Суверенітет втрачено, але це не визнано міжнародною спільнотою.
• Україна де-факто стає частиною Росії.
• Демографічна катастрофа, руйнування економіки, суспільна травма.
• Уряд в екзилі, партизанські рухи.
• Збереження національної культури в діаспорі.
• Українці — масово в приватних військових компаніях по всьому світу.
• ТОТ: суцільна окупація України, російська тоталітарна політика, колонізація, поглинання, мілітаризація.
• Крим: територія Росії, військова база, зникнення корінних народів (ідентичності), судноплавство в Чорному морі під контролем Росії.

Економіка:

• Україна — "економічна чорна діра": економіка фактично припиняє існування як національна система. 80–90% ВВП — тіньова економіка або військово-кримінальна (до моменту її інтеграції в економіку окупанта).

Людський капітал і демографія:

• Демографічна катастрофа. Повна депопуляція — мінус 10–15 млн осіб за десятиліття. Народжуваність: менше ніж 0.5 дітей на жінку — народжувати небезпечно, морально і матеріально не виправдано.

Інші аспекти:

• ЗСУ ліквідовані.
• Права людини: масові репресії, повна зневага до прав людини.
• Ідентичність: деукраїнізація, русифікація.
• Соціальні процеси: криміналізація, атомізація, внутрішня еміграція, доноси, недовіра, конфлікти.
• Державне управління: зруйноване.
• Громади: живуть за законами окупанта.

Що робити

Не все залежить від нас, але чимало залежить від нас. Що робити, щоб уникнути небажаних сценаріїв та досягти бажаних?

Що треба робити українському суспільству

• Підтримувати стратегічну суб'єктність: формувати чітке розуміння прийнятних та неприйнятних умов миру, активно брати участь у публічних дискусіях про майбутнє, щоб уникнути нав'язаних зовні "угод" без суспільного мандата.
• Зберігати єдність: мінімізувати внутрішні лінії розколу (ветерани/цивільні; ті, хто залишався/виїжджав; хто за кого голосував тощо), протидіяти інструменталізації цих поділів з боку ворога.
• Розвивати ідентичність та культуру: підтримувати українську мову, історичну пам'ять, традиції, особливо серед молоді та в діаспорі, щоб протистояти довгостроковим стратегіям русифікації. Сприяти модернізації суспільства.
• Розвивати економічну та технологічну спроможність: через громадські ініціативи, підприємництво, волонтерські та кооперативні моделі, щоб зменшувати вразливість до економічних шоків.
• Тиснути на владу для продовження реформ навіть у періоди "втоми від війни" та "відновлення", запобігаючи авторитарним тенденціям і корупції. Відстоювати свободу слова.

Що необхідно робити державній владі

• Забезпечити суспільний діалог: сприяти формуванню і ухваленню візії України, яку ми хочемо побудувати, сприяти інклюзивному діалогу про "червоні лінії" переговорів та параметри можливого миру і перемир'я.
• Вирішити комплекс нагальних питань обороноздатності, включаючи забезпечення Сил оборони України людським капіталом та його ефективне використання (мотивація, мобілізація, ротація тощо), розв'язання проблем управління, забезпечення технологічної переваги за рахунок прискорених інновацій, перехід до стратегічної оборони. (Додано)
• Залучати громадянське суспільство до просування українських інтересів по світу: розвивати культурну, громадську, підприємницьку, молодіжну, церковну та інші форми народної дипломатії.
• Забезпечити довгострокову безпекову архітектуру: інтегруватися в нові та існуючі безпекові союзи, створювати власні регіональні економічні, політичні та безпекові альянси, готуватися діяти і в умовах реалізації сценаріїв "права сили".
• Інвестувати у військові технології та інновації: прискорити цикл розробки та впровадження в оборонній промисловості, підтримувати технологічні стартапи, розвивати експорт оборонних рішень, сприяти масштабуванню та підтримувати адаптивність і розподіленість оборонної промисловості.
• Утримувати курс на євроінтеграцію навіть за умов часткового чи примусового обмеження суверенітету, використовуючи доступні механізми зближення з ЄС зі збереженням конкурентних переваг України (дерегуляція, адаптивність, цифровізація тощо).
• Розвивати економіку нового типу: робити ставку на high-tech, відновлювану енергетику, продуктовий експорт з високою доданою вартістю, цифровізацію традиційних галузей. Створити можливості для розвитку віртуальної економіки. Перетворити Україну на краще місце для інвестування і розвитку людського потенціалу.
• Посилити спроможність української держави впоратися з масштабними викликами: провести реформу державної служби, залучити до державної служби найкращих можливих людей шляхом підвищення суб'єктності, престижу та оплати праці.
• Забезпечити верховенство права: провести судову реформу та перезавантаження правоохоронних і регуляторних органів. Забезпечити належну боротьбу з корупцією шляхом усунення її причин — проведення ліберальних економічних реформ, зниження частки держави в економіці, проведення дерегуляції і приватизації, забезпечення незалежності і прозорості судової влади.
• Управляти демографічними ризиками: створювати умови для повернення мігрантів і ветеранів, підтримувати сім'ї з дітьми, розвивати імміграційну політику для залучення талантів.
• Підтримувати стійкість громад: посилити децентралізацію, фінансову та управлінську спроможність місцевого самоврядування.

Що варто робити союзникам України

• Надати довгострокові безпекові гарантії: юридично закріплені зобов'язання щодо оборони України та стримування агресора, незалежно від політичних циклів у країнах-партнерах.
• Забезпечити стале фінансування оборони та відновлення: перейти від ситуативної допомоги до багаторічних програм підтримки з обсягами, які відповідають сценаріям розвитку подій.
• Посилювати технологічну співпрацю: спільні програми в оборонній промисловості, кіберзахисті, використанні штучного інтелекту, ППО тощо.
• Посилювати санкційний тиск на РФ до повного відновлення територіальної цілісності України та досягнення стабільного і прийнятного миру.
• Протидіяти російській та китайській пропаганді в глобальних інституціях та медіа. Сприяти поширенню українського антиколоніального наративу у країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

Питання, відповіді та зауваження