Цей текст є стислим записом тез мого виступу на Українській інтегральній зустрічі 16.06.2019, які я занотував буквально наступного дня, але так і не опублікував. Публікую нині із суто технічних причин: найближчим часом планую досліджувати нинішню світову кризу за допомогою інтегральної моделі, тож мені треба мати ці тези у публічному доступі, щоб на них посилатися.

Тут використовується специфічна термінологія, тож хто з нею не знайомий, пропоную іншу, дуже простою мовою написану статтю на ту же тему: «Світ на розвилці».

1. Світ розвивається, проходячи стадії, які хвилями накочуються одна на одну. В глибині завжди є всі попередні хвилі, тож нічого не зникає, лише різноманітність збільшується. Кожна хвиля покриває не всю планету.

2. Суспільства мають лінії розвитку (так само як люди мають IQ, EQ тощо): технологічний розвиток, економічні відносини, політичні системи, мислення і духовність, управління організаціями, культура, релігія і мова тощо.

3. Розрив у рівні розвитку між лініями породжує проблеми. Що більше розрив, то більші проблеми (приклади: фіолетові племінні війни з помаранчевим автоматом Калашникова, зелене загальне виборче право для синіх патерналістських громадян).

4. Ми живемо у дуже дивний час, який характеризується трьома процесами.

5. Помаранчевий світ перебуває у глобальній кризі, а механізми подолання її наявні лише локальні. Цілі розвитку ООН суперечать одна одній: наприклад, подолання бідності суперечить збереженню природи, і тому багаті та бідні бачать ці цілі вибірково, кого що цікавить. Зупинка конкуренції означає зупинку розвитку, продовження конкуренції означає повне виснаження ресурсів.

6. На кожному фазовому переході людство створює тиск на ресурси, завдяки яким існує, і впирається у стелю розвитку. З'являються «вершники апокаліпсису»: голод, занепад держав, міграція, хвороби, кліматичні зміни. Успішне подолання таких викликів відоме в історії як фазові переходи (неолітична революція, осьовий час, модернізація), а неуспішні означають обрушення цивілізації: Захід у 1200 до н.е., весь світ у 400-500 н.е., Схід у 1600 н.е.

7. Ми не можемо вирішити проблему на тому рівні, на якому вона з'явилася. Кожна епоха отримує те мислення, якого потребує (а також відповідні інституції). Або не отримує. Ми на розвилці.

8. Зелений з його відмовою від ієрархій та аперспективністю оголошує всі шляхи однаково цінними: відсталість тепер просто особливість, а канібалізм — це така культурна традиція. Значить, нема куди розвиватися, напрямок втрачено.

9. Синьому та помаранчевому цей тупик вкрай не подобається, і виглядає це як футурошок. Такого майбутнього нам не треба, кажуть вони. Make щось great again на практиці означає Make the future like the past, тому що коли ми були молодими, то морозиво було смачнішим, і секс був кращим.

10. Отже, маємо «закон слизького схилу»: кінець історії відкладається, цивілізація не має сталих досягнень. Адже кожна людина проходить свій шлях розвитку з нуля, тож кожне наступне покоління має ті самі виклики, і проблеми світу знов і знов повторюються. Два-три покоління без освіти, і маємо колапс. Прості рішення не працюють.

11. Два сценарії розвитку світу можна назвати Нове Просвітництво та Нова Інквізиція. Вдалий чи невдалий фазовий перехід.

12. Тим часом в Україні, на краю Ойкумени, відбувається запізнена спроба переходу від синього до помаранчевого: від ренти статусу до ренти капіталу, від обмеженого порядку до відкритого, від кланової до партійної політики, від постімперської держави до сумлінного урядування, від статусу постколонії до незалежності, від низької доданої вартості до високої, від традиційного патерналістського мислення до раціоналістичного відповідального, від традиційного етносу до політичної нації.

13. Тим часом шириться зелена хвиля, а значить, нам треба швидко опанувати помаранчеву, пройти крізь вогонь без опіків. Перестрибувати не можна, бо пропущений етап не дозволить побудувати наступний.

14. В моделі всіх рівнів, всіх квадрантів (AQAL) маємо 9 ключових точок змін. Лише 4 з них мають відношення до синьо-помаранчевого переходу. Дві точки змін на фіолетово-червоному переході, одна на червоно-синьому, дві на помаранчево-зеленому.

15. В цій моделі бачимо надзвичайну різноманітність осередків нового, які треба будувати: підліткові організації, волонтерські рухи та громадські спільноти, нові фермерські кооперативи, нові профспілки, ОСББ, практики самозайнятості, бізнес-інкубатори та франчайзингові мережі, економічні кластери, освітні заклади і мережі, проекти громадянської освіти, майданчики для комунікації: асоціації та клуби, креативні простори тощо. Все це є майданчики для нашої роботи.