Багатьом людям здається, що цей рік був бідним на події — але це не так, адже просто наші вимоги та очікування досить високі. А до наших вимог та очікувань рік, що минає, не дотягнув.
У реформах ми мріяли про збільшення темпів після зміни уряду, але цього не сталося: адже сам уряд, м'яко кажучи, дуже коаліційний, а парламент залишився мало дієздатним. Характерною є кількість засідань Національної ради реформ: лише 5 проти 17 у 2015 році.
Разом з тим, є декілька надзвичайно важливих реформ, які зроблено саме у 2016 році. В першу чергу, це електронні декларації. Можливо, хтось розчарований відсутністю яскравих судових вироків, але ми ж іще не маємо Незалежного антикорупційного суду, передбаченого законодавством. В усякому випадку, громадянське суспільство та західні партнери України дотиснули цю справу, правлячі еліти здалися і вивернули кишені, що спричинило відповідну реакцію і в Україні, і в світі.
Друга найважливіша реформа, сприйняття якої неоднозначне, це реформа газової сфери. Можна говорити про зубожілих українців та височезні тарифи, але факт є в тому, що Україна перервала нарешті свою багаторічну залежність від російського газу, а також закрилися можливості створення нечесних багатств на спекуляції газом (не забуваймо, майже всі олігархічні статки створені саме таким чином).
Серед інших позитивних новин у сфері реформ — початок набору суддів до Верховного Суду України, що є фундаментом судової реформи; вибори у нових об'єднаних територіальних громадах та інші успішні кроки у сфері децентралізації; поступове просування дерегуляції (у тому числі дуже важливі скасування цінового регулювання та спрощення експорту послуг); перші активні (хоча далекі від втілення) кроки у сфері реформи освіти та охорони здоров'я; часткове покращення податкового законодавства; ранній і прозорий старт бюджетного процесу; реалізація раніше прийнятого рішення про поширення системи публічних закупівель ProZorro на всі сфери.
Водночас є великі розчарування у сфері реформ. В першу чергу, це відсутність приватизації та продовження мораторію на продаж землі. Це найголовніше, адже без інвестицій економіка не зростатиме, і ми будемо приречені на бідність. Все давно всім зрозуміло, але клани намагаються хоч ще трохи покерувати відповідними грошовими потоками.
Друге велике розчарування також пов'язано з економічним зростанням — йдеться про податкову реформу, у тому числі інституційну реформу фіскальної служби, без чого зростання не запустити. Ключові зміни знову відкладені до кращих часів (особливо болюча поразка — не вдалося передати бази даних ДФС під контроль Мінфіну). Так само помірними є успіхи у сфері верифікації соціальних виплат, де ховаються величезні помилки і зловживання, але уряд не спромігся створити ефективну систему верифікації, об'єднавши бази даних різних відомств. Незважаючи на зусилля Мінфіну, бюджетний процес все одно завершився «ніччю договорняків».
Навряд чи можна вважати успішним рішення щодо підняття мінімальної заробітної плати до 3200 гривень, адже вплив цього рішення на економіку непередбачуваний, окрім певності провідних економістів щодо збільшення частки тіньової економіки. Абсолютною несподіванкою та реальною зрадою є рішення щодо «ошуканих вкладників банку „Михайлівський“».
Великим провалом можна вважати фактичний запуск реформи державної служби: перші конкурси на найвищі посади державних секретарів міністерств викликали обурення, бо часто перемагають люди із заплямованою репутацією. Водночас багато ключових реформаторів залишили посади, і це є реальною втратою року.
Отже, це все було про реформи. Що ж відбувалося в інших сферах життя?
В економіці нарешті почалося невелике пожвавлення, і підприємці сподіваються, що воно продовжиться. На стрімкі прориви ніхто не очікує, адже для того немає підстав. Позитивним фактором стала вдала операція з націоналізації Приватбанку, що коштуватиме платникам податків певних грошей, але значно менших, ніж можливе його падіння. Водночас пожвавлення в економіці ще не позначилося на реальних доходах більшості працюючих громадян.
В політиці нічого особливого не сталося. Зросла популярність популістів та проросійських реваншистів, але так і не виникло великої об'єднаної політичної сили, яка би представляла інтереси постмайданівського виборця, так само як малого і середнього бізнесу (ці дві категорії частково співпадають).
На військовому фронті доводиться згадати Ремарка: без змін. З одного боку, це викликає вдячність і повагу до наших бійців, які успішно протистоять агресору. З іншого боку, суспільство стомилося від війни, а звістки про втрати стали звичними. З третього боку, заклики до «миру за будь-яку ціну» не користуються популярністю: хоча би в цій сфері українці демонструють дорослу виважену позицію. Але суспільство прагнуло би побачити запропоновану йому певну візію того, що буде далі. Із хороших новин — зростає практична підтримка реформ в армії з боку НАТО.
На дипломатичному фронті є поразки, є й перемоги. Останнім часом поразок більше: безвізовий режим відкладено, у Польщі зростають антиукраїнські настрої, а нещодавнє ганебне голосування по Ізраїлю напружує наші стосунки не лише з ним, а й з новою американською адміністрацією. Важливо, що ми поступово зникаємо з радарів світових політиків та медіа: новин нема (ні гарних, ні поганих), в той час як в інших місцях світу події стають дедалі драматичнішими.
В соціальній сфері я би відзначив зростання розчарування у всьому — у політиках (довіра до всіх них мінімальна, як ніколи), в Європі (бо знехтувала нами і не дала безвізовий режим), громадян один в одному і в країні в цілому. Нові герої з'явилися на горизонті в ореолі суспільного захвату і стрімко скотилися до загального розчарування. Позитивна енергія Майдану остаточно вичерпалась, натомість негативна зросла. При досить високому рівні соціальної напруги це означає, що 2016 рік залишає наступному, 2017, погану спадщину.
Ключова точка — відсутність покарань для винних у насильстві на Майдані, масштабних корупціонерів, російських агентів, проросійських медіа тощо. Це є порушення «техніки безпеки» при роботі з високою соціальною напругою, і воно одного дня вистрілить.
В цілому, на мій погляд, рік приніс більше розчарувань, але пройшов без великих катастроф. Питання в тому, чи час грає на нашому боці. Якщо так, то все більш-менш гаразд. Якщо ж ні, то ми згаяли ще один важливий рік для рішучої суспільної трансформації.
Читайте про прогноз на 2017 у подальших публікаціях.
