«Сусіди» нашої країни продовжують дивувати світ своїми думками. 31 березня 2023 року самопроголошений президент Білорусі Олександр лукашенко у зверненні до Національних зборів та білорусів сказав, що пропонуватиме Україні та росії припинити війну, тобто повне перемир'я. Це залишилося б на рівні балачок, якби не одне «але». Пєсков цю думку підтвердив, а трохи згодом стало відомо, що наступного тижня відбудеться зустріч лукашенка та путіна, на якій нібито буде обговорюватись дане питання. Чому мир без України — це цікаво.

Чи варто шукати сенс в цьому?

Понад чотири години лукашенко промивав мізки народу Білорусі та учасникам Національних зборів, розказуючи про власну політику та плани. Але однією із ключових тем, звісно, була Україна. Серед потоку безглуздої інформації дуже виділяється момент, коли псевдопрезидент говорить про те, що не розуміє, чому Україна та росія зараз воюють, адже вони самі не розуміють філософії цієї війни. Варто наголосити, що він говорить про обидві сторони, а не лише про росіян чи українців. 

Звісно, тут все очевидно, що Україна захищає власну землю, а от чому росія веде цю війну та чому лукашенко допомагає — це вже відкриті питання. Хоча й остання тема очевидна — він боїться втратити власну посаду, про що неодноразово натякає під час промови. Звідси стають цілком логічні його дії, коли білоруський диктатор дозволяє експлуатувати власні землі для втілення забаганок Кремля розміщувати ядерну зброю.

Звідки ця риторика?

Всі ми пам`ятаємо легендарну фразу лукашенка: «Зараз я вам покажу, звідки готувався напад на Білорусь…». Вона б зараз не мала сенсу, якби він знову не почав звинувачувати в усіх гріхах НАТО та наголошувати на тому, скільки «добра» зосереджено біля кордонів, а саме у Польщі та країнах Балтії. За його словами потенціал Північноатлантичного альянсу виглядає наступним чином:

Звісно ж, цього достатньо, щоб напасти на менш укомплектовану Білорусь, але ні НАТО, ні хтось інший цього робити не збирається. Тому ці висловлювання можна сміливо віднести до виправдання власних дій. Сам лукашенко це теж підтверджує, коли говорить про розміщення ядерної зброї Кремля в Білорусі, як гарантію для останніх, що нападу не буде. 

Що має на увазі Лукашенко, говорячи про мир?

На думку очільника Білорусі перемир`я між Україною та росією має завершуватися за столом переговорів. Тобто одного дня держави повинні припинити воєнні дії та почати домовлятися про кордони та інші деталі. При цьому, техніка має залишитися там, де є, а війська мають припинити вогонь та інші прояви боротьби. Як приклад, він приводить угоду «Мінськ 2», що була підписана в тому ж Мінську ще у 2015 році. Українська влада досить категорично відповіла лукашенку, запевняючи, що вони не будуть запитувати його думки, а техніка буде переміщуватись так, як потрібно. Тобто ці міфічні думки про перемир'я не мають перспективи на розвиток, принаймні зараз. Але, як на мене, то ця історія ще матиме продовження найближчим часом.

Що паралельно відбувається в Росії?

Доки Лукашенко веде виставу одного актора, в росії путін вкотре підписує указ «Про затвердження оновленої концепції зовнішньої політики Російської Федерації». Серед того, що було змінено цікавими моментами є наступні:

Варто зазначити, що протягом минулого року рф збільшила постачання нафти до Індії у 22 рази. Цей прогрес не є випадковим, адже в цьому році у вересні саме Індія буде приймати саміт G20, куди приїде й представник від росії. 

Закордонні ЗМІ давно розвивають інформацію по те, що між цими державами буде укладена угода, де Індія має уникати будь-яких запитань стосовно російсько-української війни, тобто забуде про ці події. Логіка в цьому теж присутня, адже для Індії надважлива співпраця з росією. Крім економічного розвитку, країна активно укомплектовується у військовому плані, оскільки прагне бути лідером у південно-східній Азії, на яку види має й Китай.

Що відбувається в Китаї?

Після візиту очільника Китаю до Росії Сі Цзіньпін продовжує говорити про партнерство з Путіним. Але цікавим є те, що представники Пекіну мають намір співпрацювати саме з російською армією. Дослівно зі слів речника Міністерства оборони Китаю Тан Кефея:

«Китай готовий співпрацювати із російською армією для нібито посилення стратегічної комунікації та координації».

Тобто про конкретну військову співпрацю мова зараз не йде, але стратегічна комунікація, координація та організація спільних навчань цілком мають перспективу на розвиток. Це не є новиною, адже вже раніше Китай та росія проводили такі навчання. Але цікавим є те, що одразу декілька світових видань, частково Foreign Affairs, говорять, що ніби то Сі Цзіньпін готує Китай до війни. 

Не варто недооцінювати співпрацю Кремля з Пекіном, адже буквально вчора стало відомо про цифрову комунікацію. До росії прибув 41 технічний фахівець із Китаю з метою розробки програми блокування YouTube для росіян. Для китайців цей сервіс заблокований ще з 2009 року, в той час як в росії він все ще працює попри неодноразові заяви про заборону. На цю мить Кремль планує обмежити доступ до IV кварталу 2023 року. 

Як реагують на події в США?

Якщо Білорусь та лукашенко менше цікавлять США — за партнерством росії та Китаєм вони вже слідкують давно. Хоча й впевнені, що тріо росія, Китай та Індія не має перспектив через дуже різні геополітичні погляди. Попри це, сьогодні в США двопартійна група сенаторів, від Республіканської та Демократичної партій, внесла проєкт закону щодо безпеки у Чорноморському регіоні 2023 року. 

Така ініціатива на мій погляд засвідчує занепокоєння американців щодо ситуації на східному фланзі Європи. За умовами документа ЄС, НАТО та США мають посилити захист Чорноморського регіону з метою виключення розповсюдження війни. Безпеку повинна забезпечити так звана ініціатива «Тримор'я» — міжнародна економічна та інфраструктурна ініціатива, що об'єднує 12 країн Європейського Союзу й Україну, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів. Зараз до союзу входять: Австрія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Хорватія, Чехія та Україна. Це можна сміливо вважати відповіддю США на спроби Китаю, Індії та росії об`єднатися. Тобто, вони чітко дають зрозуміти, які б дії не були впроваджені — ЄС, НАТО та США мають варіанти, як відповісти, що, звісно, ускладнює прийняття будь-яких рішень надалі.

Далі буде…