Два дні тому Туреччина повернулася до карантину вихідного дня, який у нас пів України дружно засуджували в листопаді минулого року. Тоді, скасувавши адаптивний карантин, уряд закрив на вихідні бари, ресторани, кафе та інші заклади громадського харчування, торговельно-розважальні центри та інші заклади розважальної діяльності і таке інше.

На сайті президента швидко зареєстрували петицію про скасування «карантину вихідного дня», почалися акції протесту, опозиційні політки швидко підхопили цю ініціативу, перенесли дискусії в телестудії та на інші публічні майданчики аби нарощувати рейтинги та якомога більше сподобатися тим, хто не вірить в будь які обмеження. До цього процесу підключилися мери міст-мільйонників, місцева еліта й представники бізнесу.

Одна із претензій від бізнесу була наступного характеру: нас не попередили завчасно. Політичні баталії були розігріті настільки, що «слуги» вимушені були зареєструвати проект постанови «Про своєчасне інформування громадян у разі посилення протиепідемічних заходів з метою належної підготовки до такого посилення». Документ ухвалили 17 листопада 2020 року (№ 1004-IX) і в такий спосіб визначили термін попередження про введення обмежувальних заходів не більше 7 днів.

Під час обговорення проекту постанови опозиція нещадно критикувала владу за неефективність заходів в боротьбі з пандемією. Кому цікаво почитайте стенограму, 95-ий квартал відпочиває. Втім є опозиції в кого вчитися гарячому словечку.

Сьогодні ситуація в країні вкрай складна.

Ми вже не першу добу тримаємося по кількості нових випадків захворювання на третьому місті в Європі по кількості нових хворих та нових летальних випадків. Попереду нас Франція та Польща.

Уряд вперто намагається не збурювати опозицію, що як на мене, є вкрай неприйнятно. Перекладаючи відповідальність на органи місцевого самоврядування (що в принципі передбачено статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб») грає в дуже небезпечну гру. Ще минулого тижня потрібно було брати на себе відповідальність і увесь негатив й ухвалювати рішення про загальнонаціональний локдаун.

Але, нажаль, ми бачимо цілком іншу картину, коли у випадку запровадження загальнонаціонального локдауну ми знову матимемо «хороводи» ковідіотів на вулицях, політизацію карантину в телестудіях і баталії в стінах парламенту.

І у всіх цих випадках людські життя для політиків нічого не вартують.

Окремо хочу зазначити щодо вакцинації. Кампанія провалена. Країни, такі, які вакцинуються на сьогодні мають суттєве зменшення кількості нових випадків захворювання на ковід. Але разом з тим продовжують і посилюють обмеження бо ефект від вакцини ще не вивчений.

І для того аби зберегти життя українців має бути оголошений жорсткий карантин по всій країні незалежно від репутаційних втрат. Відповідальність за оголошення загальнонаціонального локдауну на себе повинна взяти центральна влада .