Сьогодні парламентарі зробили спробу вирішили виправити правову колізію, яку маємо з призначенням керівників НАБУ та ДБР. Її раніше своїм указом призначав президент, але Конституційний Суд України сказав, що це неконституційно. Тобто, в Конституції це не передбачено. І в принципі КСУ правий.

Ну, звісно, цього було більш ніж достатньо для того аби політики жбурляли один в одного звинуваченнями. Тим часом керівники цих правоохоронних органів і далі сидять в теплих кріслах, імітуючи бурхливу діяльність. Нагадаю, Ситник вже сьомий рік очолює НАБУ. А от ДБР з моменту створення так і не мала нормально призначеного керівника.

Ми постійно обговорюємо ефективність цих органів і в нас ЧОМУСЬ відсутнє відчуття сатисфакції, за все, що в країні відбувається. Багаті продовжують багатіти, а бідні – біднішати. Безкарність породжує усе нові й нові виразки на тілі України.

Так, саме безкарність за злочини, за неналежне виконання посадових обов'язків.

І, нажаль, сьогоднішнє рішення парламенту про спрямування законопроекту про призначення керівників згаданих відомств лиш породжуватиме нові політичні договорняки та протистояння.

Згідно із запропонованим для схвалення в КСУ законом передбачено зміни в Конституцію, аби саме парламентарі надавали згоду на призначення на посаду за результатами конкурсного відбору та звільнення з посади Президентом України Директора Національного антикорупційного бюро України.

Іншими словами процедура буде така: конкурс по відбору, далі президент вносить до парламенту, далі парламент голосує або ні, далі президент підписує або ні або припихає кандидатуру далі. І додайте сюди ще процес формування конкурсної комісії, де мають експерти з різних інститутів влади та міжнародні експерти. Там також будуть свої «качєлі».

Я розумію, що питання відповідальності не в цьому законі виписується. Але коли врешті решт буде усвідомлення необхідності такого дискурсу мені невідомо.

Про це в ефірі Телеканалу Еспресо. В мене було дві з половиною хвилини, але я вклався в півтори.