Днями парламент ухвалив справді історичний закон. Історичність його полягає в тому, що в банківському секторі відтепер встановлюють нові правила. Фактично віднині за рішенням суду ви, як вкладник, не зможете претендувати на повернення власних активів ліквідованого банку. Але сам ліквідований банк зберіг за собою право на грошову компенсацію в судовому порядку від держави.
Як взагалі можна щось повернути, якщо банк ліквідовано? Так, це складно але можливо через ліквідаційну комісію та інший банк, на який покладено обов'язки щодо врегулювання взаємовідносин ліквідованої банківської установи з клієнтом.
Є й інші суттєві перекоси в цьому законі з дотримання звичаєвих норм права, конституції, судової практики, котрі можуть лягти в основу майбутнього судового рішення про визнання такого закону неконституційним. Але швидкоплинність судового процесу настільки сумнівна в нашій країні і залежна від політичної кон'юнктури, що не дає мені підстав стверджувати про абсолютно ймовірність появи такого рішення.
Історія цього закону, котрий в народі називають «антиколомойським», так само як і решти інших банків, пов'язана з твердженням про розкрадання коштів, які виділяв Національний банк на рефінансування. За минулої влади понад 100 банків взагалі було ліквідовано саме під цим приводом. Тепер довести в судовому порядку свою правоту ліквідованим банкам буде складно від чого власне і постраждає багаточисельна армія вкладників.
Рефінансування стало тим чинником, котрий більшість політиків використовують, як інструмент тиску на банківську систему, в якій потроху-потроху але збільшують саме державну частку. А це призведе до звуження конкуренції на ринку фінансових послуг. І допоки залишається механізм рефінансування комерційних банків, він має бути максимальнозахищеним.
Давайте уяснимо просту річ. Рефінанс – це не подарунок. Це той же самий кредит, який ви маєте повернути. Для комерційних банків це справді можливість розширити власні можливості щодо надання фінансових послуг, як фізичним так і юридичним особам.
В березні поточного року Національний банк запровадив довгострокове рефінансування банків на строк до 5 років, на додаток до стандартних (до 90 чи 360 днів) короткострокових інструментів рефінансування. Це справді дуже вдалий та необхідний крок, який спрямовується на виконання одразу декількох цілей: збереження фінансової стабільності та стимулюванням економічного зростання. Відразу обмовка: завтра це не відбудеться. Інших інструментів довгих грошей, які сприятимуть зниженню відсоткових ставок для кінцевого споживача ми за споживчими та іншими кредитами в комерційних банках наразі не має.
Я доволі скептично ставлюся до послідовної політики бездумного зниження облікової ставки НБУ але це справді один із інструментів здешевлення кредитів в усіх банках. Але поки що ми його не бачимо. Втім для банків це змога брати під невисокі відсотки кредити НБУ для ліквідності банків. Це і є це саме рефінансування. Бо саме від ліквідності банків, в першу чергу комерційних, залежить те, чи будуть вклади клієнтів надійними й ліквідними (тут без тавтології складно, бо тут пряма залежність).
Інші позитивні кроки НБУ вже запровадив наприкінці минулого року. З 10 березня 2020 року вступили в дію норми обов'язкових резервів банків. Тепер вони залежатимуть від валюти залучених коштів, а не від їхньої строковості, як було раніше. Для гривневих коштів буде встановлено нульову ставку резервування, а для валютних – 10%. Це має сприяти активізації банківського кредитування та дедоларизації економіки. Втім це процес не швидкий. Свого часу кабальні норми резервів відіграли чималу роль в ліквідації більше сотні банків. Нормативи обов'язкового резервування для банків розраховувалися залежно від строковості залучених коштів. Для строкових коштів вони становили 3%, для коштів, залучених на поточні рахунки – 6,5%. Тепер таку норму скасували. Нарешті.
Але повертаючись до рефінансування.
Перший тендер з надання довгострокового рефінансування банкам без обмеження по сумі відбувся 8 травня. Тоді в ньому взяли участь 13 банківських установ. Загалом вони отримали від Регулятора (НБУ) 2,7 млрд.грн. На різні строки — від 1 до 5 років. Детально зі списком банків та отриманими сумами можна ознайомитися на сайті НБУ
Нижче наводжу їх список та отримані суми:
1. Альфа-Банк — 660 млн грн;
2. Кредобанк — 600 млн грн;
3. Райффайзен Банк Аваль — 400 млн грн;
4. Банк «Південний» — 300 млн грн;
5. Банк 3/4 — 230 млн грн;
6. Індустріалбанк — 152 млн грн
7. Радабанк — 125 млн грн;
8. МТБ Банк — 100 млн грн;
9. Банк «Український капітал» — 59,5 млн грн;
10. Айбокс Банк — 40,89 млн. грн;
11. МетаБанк — 32 млн грн;
12. Банк «Глобус» — 24 млн грн;
13. Скай Банк — 21,6 млн грн.
Заради правди частина банків для застави використала наявні в себе облігації внутрішньої державної позики. І придбала нові за отримані кредити. В такий спосіб банки заробляють чималі кошти, укріплюючи власну ліквідність. Для нинішньої фінансово-економічної кризи це не найгірший варіант стабілізації ситуації у сфері державних фінансів. Я б сказав навіть, що найоптимальніший. Бо відродження економіки хоча й має залежність від можливості споживчого кредитування та кредитування бізнесу, на що власне і розраховані описані вище зміни політики центробанку, але стабільність державного бюджету є визначальною в цьому сенсі. Принаймні на цьому етапі. Далі не слід забувати і про пом'якшення податкової політики, антикорупційних заходів. Але тема цієї публікації дещо інша.
Ще одне уточнення по сумі рефінансу, отриманого банками – це 2,7 млрд.грн. А щодо ОВДП то 12 травня їх було продано на суму майже 19,4 млрд.грн. Різниця в кілька разів. Не банками єдиними наповнюється бюджет. Це ще раз підтверджує політичну спекуляцію в частині рефінансу.
Щодо банків, котрі отримали рефінанс, то всі вони мають достатньо високу ліквідність. Найбільші позичальники знаходять на перших щаблях загальноукраїнських рейтингів по всіх показниках. Для прикладу Альфа-Банк, Кредобанк, Райффайзен Банк Аваль, Банк «Південний» та ін.
На воду маємо дути, тут навіть під сумнів не ставимо. Але оцінюємо ситуацію критично й об'єктивно.
Мій телеграм https://t.me/vklochok