Учора у телефонному включенні для телеканалу Ukraine 24 мешканка Львова, котра має свій бізнес у місті (кафе), переповідала, як вона пережила карантин.

З її слів нині підприємці бояться «червоної зони» як вогню, бо вдруге вони не зможуть пережити закриття бізнесу навіть на один тиждень.

Вона була змушена скоротити персонал на 30%, зменшити заробітні плати аби втриматися.

Звісно, що вона не сказала, що аби пережити карантин і не втратити усіх робітників, їй довелося (швидше за все) витрачати власні заощадження для оплати оренди та податків.

Тому не випадково дії уряду щодо введення певних карантинних заходів в ряді регіонів натикаються на опір на місцях. Представники місцевого самоврядування розуміють, що введення додаткових карантинних заходів покладе на лопатки економіку регіону, привівши до нового витка безробіття.

Більш того попереду місцеві вибори. І це лише посилює пікіровку між центром (звідти «закидають» на адресу місцевої влади, місцевих еліт, що ті експлуатують тему карантину лише заради того, щоб сподобатися виборцям) і місцевим органам самоврядування (звинувачує центр в нерозумінні місцевих проблем і вибірковий підхід при введенні карантинних заходів ).

Шукати «золоту середину» можна лише за допомогою місцевої влади. Вона, як ніхто розуміє проблеми села, міста, регіону. І саме вона може прийняти певні рішення — з оглядкою на ці проблеми і ситуацію з безпекою.