Інститут репутації в Україні існує в якомусь зародковому стані. Можливо щось і буде, але колись…

Тому, ти можеш робити все що завгодно, але через пару років ти можеш обійняти високу посаду. А кримінальна стаття, особливо у сфері економіки, у твоїй біографії може навіть зіграти у плюс. Єдиний виняток, напевно — це корупційна стаття, котра забороняє займатися державною службою. Але, в даному випадку, мова йде про приватний сектор. Тому що Україна — це країна можливостей, де не діють правила репутації

Ти можеш працювати в сіру чи навіть в тіні, приховувати прибуток, виводити капітал в офшори, торгувати з росіянами та розраховуватися рублями, але твій бренд води VODA UA стоятиме на столі під час важливих урядових переговорів, наприклад, про боротьбу з відмиванням брудних грошей та легалізації тіньового капіталу Це при тому, що у цивілізованому світі державний контракт ніколи не отримає токсична фірма. Інакше, розслідування, скандал, чорний список та удар по репутації. Але ж Україна і тут унікальна

У нас ти можеш працювати два роки без ліцензії на ринку онлайн-казино, мати судові позови щодо ухиляння від сплати податків, фігурувати у скандалах із шахрайством з банківськими картками на платформі Favbet, але при цьому й далі приймати ставки на переможця Євробачення або ж на гру Збірної України під час Чемпіонату світу-2026. Тому що гроші ж не пахнуть. А репутація — це щось ефимерне і не з нашої, української, реальності

Ти можеш мати купу скандалів, купу розслідувань, отримати штрафи від Комісії з азартних ігор (тепер ПлейСіті) за порушення закону про рекламу, але про це ніхто не дізнається, бо ти платиш популярним медіа за пакет «Стоп негатив!». Самих медіа не цікавить походження цих грошей і їхня чистота. Бо інструмент репутації — це не про Україну

Законодавець та профільний регулятор можуть виписувати прозорі правила гри як в податковій так і в рекламній сфері, але ділки знаходять шляхи аби обійти закон і знову бути на темній стороні економіки. Тільки держава суттєво обмежила рекламу онлайн-казино у медіа, як гемблінгові компанії почали створювати власні інформаційні ресурси. Наприклад, відкриваєте «Спорт Арена» і що ви бачите? Правильно — рекламу, рекламу і ще раз рекламу ставок, ігор та того ж казино! Нацрада з питань телебачення та радіо штампує подібні ліцензії швидше аніж Рафік робить шаурму на Хрещатику. Доречі, для Рафіка репутація — має значення більше аніж для великої компанії. Бо якщо він облажається, то в нього не буде клієнтів та прибутку

Єдиний варіант щось змінити — про це говорити. Бо не може компанія із сумнівною репутацією мати державні контракти, а правоохоронна система не може постійно закривати очі на порушення і тим більше бронювати працівників токсичних онлайн-казино. Але це вже більше про мораль, а не про право