А витоки такі не рідкість. Тільки гучних випадків було декілька, варто згадати ще довоєнний інцидент січня 2022 року, коли в даркнеті з'явилася база даних з порталу «Дія» обсягом 20 ГБ. Звісно, у Федорова тоді робили хороший вираз обличчя при поганій грі, розповідаючи, що «це те, що ви думаєте», що «я не я — хата не моя» і, запевняючи, що нічого страшного не сталося.

Висновків, втім, ніхто не зробив. І це при тому, що за місяць почалося повномасштабне вторгнення рф — і необхідність посилити заходи кібербезпеки ще більше зросла. Але ж, Федоров та його команда просто проігнорували цей момент. Як результат — черговий гучний злив вже у вересні 2025 року бази даних з «Дії», що містить близько 20 мільйонів рядків персональної інформації. Фахівці звернули увагу на наявність у базі інформації про перейменування вулиць, що відбулися у 2023–2024 роках, тобто це реально «свіжак» вже воєнного часу.

Отже не можна списати все на «хвороби росту» — мова вже про фундаментальні дірки в архітектурі захисту персональних даних українців.

Чому ж так відбувається? А все просто. Точніше, одна з версій. Якби метою створення «Дії» від початку було покращення життя людей, поліпшення їхнього досвіду комунікацій з державою і повний захист приватності — звісно, всі виявлені огріхи у безпеці негайно б «фіксилися», програмне забезпечення постійно тестувалося б на вразливість, дірки б оперативно «латалися» б.

Проблема в тому, що Михайла Федорова всі ці «дрібниці» не цікавили від початку й не цікавлять зараз. Він створив всю екосистему «Дії» не для зручності громадян — а для повного контролю над українцями: їхніми персональними даними, їхнім приватним життям. Це — реально працює, витоки нічим цьому не заважають — а отже головного «цифрового трансформатора» країни а нині міністра оборони все влаштовує.

Навіщо одній людині такий тотальний контроль над суспільством і до яких тоталітарних наслідків це може призвести — тема для окремої розмови…