Поранені душі живих короблів. Скрябін

Марина в середині 90-х якось сказала, що в «трубу» кожен приходить зі своїм болем і смутком. Намагається загоїти рани нанесені мегаполісом. Труба була для студентів КПІ і творчої молоді міста таким місцем, де можна зустрітись, попити пива під «Наутилус», «БГ», «Арію», "Scorpions" та інший рок і метал.
Хто щасливо жив у 90-х в Києві? Мабуть тільки безтурботні студенти, які щотижня отримували передачі від батьків! Традиція збиратись на Майдані і співати пісні виникла з культури талановитої молоді. Обмін енергіями, інформацією та знайомства – ідеальне місце для емігрантів. Саме тому більшість українців, які приїхали до столиці часто відвідують Хрещатик та головну площу країни. Після спорудження підземного торгівельного центру культурне життя перемістилось на кілька метрів вглиб, до витоків :)
Золоті ворота, Софіївська площа, Майдан Незалежності – цей трикутник притягує туристів, гостей міста. Інший трикутник з Софіївської площі, Подолу, Майдану довершує ромб.
Можна намалювати багато трикутників, спробуйте це у привязці до тих місць центру, з якими Ви емоційно з'єднані.
Якщо будете в Києві обо'язково завітайте до місць сили, складайте плани на майбутнє, мрійте. Мрії збуваються.
А тим часом ми перенесемось до інтелектуального кластеру: КНУ, парку Шевченка.
Університет завжди був місцем вільної думки, радикальних поглядів, зародження протестних рухів та таємних товариств.

Маю багато улюблених місць в Києві, як і кожен емігрант.
З метро виходиш або на Майдані, або на Хрещатику і йдеш до Трьохсвятительської. Далі є два варіанти: через підземний перехід до арки і Маріїнського парку або піднятись ліворуч до «Володимирської гірки». Провів там багато годин у роздумах про щось своє, відпочинку від навчання, випадкових знайомствах.
Старе місто одного з князів, з якого чудовий вид на порт, пішохідний міст та Поділ. З старої бесідки у парку можна годинами дивитись на хмари, туристи і «гості Києва» проходитимуть повз, голосно говоритимуть про щось своє, вигукуватимуть, питимуть пиво і фотографуватимуть пейзаж. Місто поволі входить у Ваше життя, проникає десятками контактів, посмішками жінок і дівчат у трамваях. За кілька років Ви звикаєте до нього, а воно до Вас. Виникає залежність від таких міст як Київ. Люди важко уявляють життя без його вуличок, театрів, музеїв, галерей, базарів, торгових центрів, швидкого ритму, можливостей.
Перші 5 років Ви лише знайомитесь з містом, другі п'ять звикаєте, воно стає звичним буденним. Після десятого року починаєте знаходити найцікавіші місця, шукати своє місце зростатись з соціумом.
На початку нульових років, коли після кризи 98 економіка тільки почала відновлюватись працював у НДІ. Тоді бізнес тільки починав робити свої кроки, мільярдери ще були мільйонерами. Але вже виникала потреба в інформації. Епоха інформації повільно охоплювала столицю. В одній з кав'ярень старого Києва мені сказали: «Київ завойовують».
Таке відлуння епохи Батия, князів, гетьманів, королів і царів 9-17 століть. Хтось почує нотки епохи модерну з її першою та другою світовими війнами, які прокотились по місту революцією 1917, війнами 1918-1920, 1941-1944 років.
Може це такий психотип людей Азії, Європи, як люблять завойовувати міста. Але він поширився на багатьох і став мейнстрімом останніх 25 років. Всі хочуть завоювати Київ, відхопити собі кілька гектарів землі під будинок, торговий центр, або хоча б кілька соток під родинний маєток на Печерських пагорбах.