Черговий транш в обмін на «реформи».

Нам урочисто оголосили, що Україна отримує 699 млн. дол. США фінансової підтримки від МВФ для проведення урядових реформ, стабілізації економіки країни і боротьби з наслідками Covid-19. Більше того, президент особисто подякував представникам МВФ за виділення коштів, чомусь, не називаючи цей транш кредитом.

Враховуючи, що угоди кредитування МВФ досить часто містять в собі приховані і спірні пункти, які влада не поспішає демонструвати суспільству, не зайвим буде придивитися і цього разу до зобов'язань, які президент і уряд взяли на себе. Ба більше – поклали на всіх нас.

 

Так що ж в черговий раз пообіцяла Україна?

У звіті МВФ зазначається, що темпи структурних та управлінських реформ мають прискоритися. «Без цього важко побачити, як країна досягне більшого економічного зростання, якого вона потребує. Уряд повинен працювати над створенням необхідної підтримки з боку суспільства для цих важливих реформ», – сказав глава місії МВФ в Україні Рон ван Руден. Це перше, що насторожило.

Яким же чином уряд має «створювати» цю підтримку реформ з боку суспільства? Часом не закриваючи рота всім невдоволеним, максимально зачищаючи інфопростір від тих, хто має заперечення і запитання? Сподіваюсь, що мова про якісь інші процеси, але як підказує практика, вся боротьба влади за підтримку населення зводиться до боротьби з незгодними. А так як більшість нав'язаних нам реформ не призвели до відчутного покращення і закінчення епохи бідності, то і підтримка в суспільстві мінімальна.

Наступна вимога – продаж державних підприємств які, на думку кредиторів, «пригнічують зростання та створюють значну перешкоду для державних фінансів». Тобто треба просто все продати – і буде нам, тобто їм, щастя. Та от проблема, продати можна один раз і проїсти кошти, а підприємствами можна ефективно управляти і це вже будуть і робочі місця, і податки, і прибутки до бюджету. Але хіба то важливо?

Про землю нашу партнери не забувають теж. МВФ наполягає на тому, що ринок сільськогосподарської землі залишається недостатньо розвиненим і це обмежує розширення цієї ключової галузі та залишає сільське населення бідним. Тут вже мова, ймовірно, йде про відкриття ринку для прямого продажу землі іноземцям. Тобто, як тільки ми розпродамо нашу землю, одразу станемо надпотужною аграрною державою з багатими селянами?

Мова також йде про судову реформу, боротьбу з олігархами, корупцією, але вишенька на тортик – підвищення пенсійного віку! МВФ переймається, що «у зв'язку зі старінням населення та щедрими можливостями дострокового виходу на пенсію, занадто мало працівників фінансує занадто багато пенсіонерів, що ставить під загрозу стабільність пенсійної системи та змушує пенсії бути низькими». Ну нарешті, а ми то думаємо, чого б то в третини пенсіонерів пенсії мізерні?

А для тих, хто ще вірує в добрих фей-лихварів просто нагадую, що в МВФ наголошують, в нас відбувається економічне зростання, і відбувається воно завдяки, в тому числі, підвищенню ціни на газ.

Враховуючи, що 60% доходів державного бюджету — це кошти взяті в борг, то не скоро нам вдасться вилізти з цієї ями.

То ж епоха бідності вже закінчилась чи треба ще почекати?