Кожна доросла людина знає, що історія – продажна дівка імперіалізму наука про минуле. Вважається, що історики копирсаються у давніх текстах та вивчають, із лупою у руках, старовинні артефакти (черепки, черепа та золоті прикраси). Насправді, історія вже давно була покликана обслуговувати політичні інтереси правителів і керівників.

Ті з нас, хто почав вивчати історію ще при СРСР, а закінчив після 24.08.1991 року пам'ятають, як умовна Маріванівна – вчителька історії, – із піною з рота, кричала за забудькуватих учнів: «Как вы смеете не помнить имена всех братьев и сестёр Владимира Владимировича Ильича! Их имена знают во всём мире! А Мазепа – злодей!». А через пару років та сама Маріванівна трясла шибки шкільних вікон обвинуваченнями: «Ти абсолютний дурень! Іван Мазепа найвидатніший гетьман 18-го століття! А Лєнін -злодій!» Пощастило зберегти розум тим учням, які історію не вчили. Але мова не про них.

Вісімнадцяте століття було повне різнобарвних шахраїв та підробок. До наших часів дійшли лише відомі європейські авантюристи: Каліостро, Казанова, графиня Ламотт (пані, яка стала прототипом Міледі для найвідомішого твору Александар Дюма-батька). На жаль, зараз ніхто не звертає увагу на велику аферу, із викраденням та підробкою історії, цілих народів, яка відбулася у 18 столітті. Вчені-історики вже мають уявлення про давню історію, які закріпилися протягом двохсот років* правління «Романових» та відшліфувалося, із певними соціальними правками за совєтського періоду.

Про старанність істориків минулого розповість наступний епізод. Якось, мою викладачку з історії вчень держави і права запитали, чому у росіян багато книг з даного предмету, а в Україні: раз, два і все. Знаєте яка була відповідь? Російські вчені взяли совєтські підручники повикидали посилання на Карла Маркса та Фрідріха Енгельса і здали «нові» підручники у друк. Українські ж вчені, щоб описати теорії, наприклад Ніколо Макіавеллі, вдумливо прочитали його твори, обдумали їх, зробили висновки і лише після цього сіли за написання розділу підручника про вчення пана Макіавеллі.

Більшість наших уявлень про часи Київської Русі, а особливо про період правління Володимира – Хрестителя Русі, ґрунтуються на рукописах, які «випадково» були знайдені у 18-му столітті у різних монастирях та подаровані або вінценосній особі, або викуплені російською знаттю.

Саме у 18-му столітті Софія Августа Фредеріка притягла німецьких істориків, які написали що «киянине не могли визначитися із новим князем та запросили іноземців». Кияни, які на протязі середньовіччя постійно міняли князів, самі запросили іноземців: «прийди і володій нами». Ви можете собі таке уявити? Я не можу. По-перше, це суперечить не лише здоровому глузду, але й психології киян зокрема та українців загалом. Вони могли плюнути та сказати князям: «набридли, розбирайтеся самі», але щоб запросити когось… По-друге, це дуже гарне виправдання для самодержавці: «бачите. Вони тупі варвари, які самі не можуть керувати. У кріпацтво всіх». Що характерно, таку теорію різко критикував Михайло Ломоносов, який помер занадто рано….

Софії Августі Фредеріці життєво необхідно було пояснити підданим та сину, що і жінка може добре керувати державою, не обов'язково віддавати владні повноваження чоловіку – сину. Тому, придворними «істориками» було витягнуто з нафталіну на світ Божий декілька постатей, розглянуто під пенсне та зроблено вибір на користь княгині Ольги. Так, світ дізнався, що не платити податки та вбивати податківців не можна – підпалять хату за допомогою голубів, а потім всіх зариють у землю живцем (до речі подібний метод було взято на замітку пізніше, але «винних» закатували у бетон). І все це зробила жінка, яка потім була канонізована Православною церквою, як свята! Імператриця ніби натякала, що не можна її гнівити, бо диба та заслання у Сибір будуть здаватися легкими дитячими іграшками.

Пізніше, цю історію було взято на озброєння вченими СРСР. Єдине, що вони поміняли — походження княгині Ольги – вона стала простою дівчиною, яку покохав недалекий Князь Ігор – звідси висновок: проста кухарка значно краще керує державою, ніж князь.

Характерною рисою княгині Ольги стало її таємне хрещення у християнство (шкода, розділ церков на православ'я та католицизм стався пізніше, інакше б княгиня одразу б була православною та підкорялася виключно Московському патріархату). Імператриця пояснює: «все що робить жінка при владі – на користь, навіть якщо оточення цього не розуміє. Ось, не вірили у Христа до 988 року, аж бачите – тепер всі православні. Не вірите, що закріпачення на користь – через століття будуть розповідати, яке це було прогресивне рішення». І зараз, на прикладі частині нащадків підданих великої (по об'ємам) Імператриці, ми бачимо, що таки вона була права.

Можна, звичайно, заперечити, що історію підробити не можливо, що у іноземців залишилася інформація про справи давно зниклих днів. Так то воно так, але хто зберігав детальні документи про історію далекої Русі? Шведи, які в часи правління Ольги наганяли жах на пів Європи своїми вікінгами? Французи, які до сих пір сперечаються чи шевальє д'Еон був чоловіком, чи жінкою? Поляки, назву країни, яких після трьох поділів намагалися викреслити з історії, і не відомо скільки документів було спалено та зіпсовано за сто з лишнім років?

Звичайно, Княгиня Ольга колись жила, але якою була ця жінка: мстивою стервом, чи доброю самаритянкою, ми вже навряд чи дізнаємося…

* Я в курсі, що Романови посіли престол у 1613 році, але я зараз кажу про 18-19 століття.