Шість депутатів Верховної ради України продемонстрували нам повагу до прав людини та розробили та зареєстрували, — не побоюся цього слова, — шикарний та грандіозний проект закону під № 4057, із довгою назвою, яку скорочено можна позначити, як «Закон про конфіскацію без вироку» http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58150
Вказаний Закон, як кажуть нам його геніальні та винахідливі автори – знавці права (а може, вони навіть знають і де ліво) покликаний поповнити бюджет України (який, худає не по днях, а по годинах) так званими «грошима Януковича», а заодно і всіх тих, хто, випадково та з благословення прокуратури, підпадає під статті 191, 255 та 368 Кримінального кодексу України. Не буду зараз вдаватися у деталі цих статей, але знаючи кмітливість та винахідливість нашої прокуратури, мені чомусь здається, що задля благої цілі – поповнення бюджету, ці статті можна буде застосувати до значної кількості українців. У безпеці залишаються лише: люди віком до 18 років та недієздатні, відомі у простонародді як «психи» та «ідіоти». Ви – псих, чи ідіот? Ні? Тоді ми йдемо до Вас (с).
Головною особливістю та родзинкою, або як зараз прийнято казати – «смарагдом раджи у її короні», цього Законопроекту є те, що майно вилучається ДО УХВАЛЕННЯ ВИРОКУ СУДУ. І тут ми бачимо, як автори проекту передають палке, я би навіть сказала палаюче вітання статті 62 Конституції України та Європейській Конвенції з прав людини: «Ви йдете у Європу? А ми от бюджет наповнюємо».
Можна багато чого написати про цей проект, але я знаю, як нудно читати довгі тексти. Тож, зверну увагу на те, що, як мені здається, не дуже обговорювалося.
Наші, шановані багатьма людьми, депутати піклуються про власника майна, яке вилучаться ДО вироку суду. Вони дозволяють такому власнику на протязі 1 року з дня звернення в дохід держави (тобто конфіскації) подати позов про повернення такого майна, але при цьому необхідно довести, що таке майно було придбане законно. Ну, суцільна презумпція невинуватості!
Але, і це дійсно турбота про бувшого власника, якому вдалося вляпатися у ст. 191, 255 та/або 368 Кримінального кодексу України, депутати зазначають: " Питання про повернення звернутих в дохід держави грошових коштів, валютних цінностей, державних облігацій України, казначейських зобов'язань України, дорогоцінних металів, каміння та інших цінностей і доходів від них розглядається у порядку цивільного судочинства".
Тобто, жила собі така тьотя Маня, якій племінник подарував смарагд раджи на виграні на спір гроші. Племінника пов'язали та звинуватили у ст.191 КК України, поки допитували відбили нирки він потравився неякісною цигаркою, яку йому дозволили викурити добрі дяді-слідчі і помер. Ура! Можна стягувати смарагд раджи у дохід держави. Тьотя Маня приходить до прокурора і каже: "шановний прокуроре. Цей смарагд — мій". Він вимагає доказів, а тим часом смарагд вже конфіскували, держава перепродала його на аукціоні, скажімо його придбала анонімна пані – Руслана Пашинська (всі співпадіння з реально існуючими людьми – лише співпадіння).
Тобто, анонімна пані – добросовісний набувач смарагду? Добросовісний (див. ст. 330, ст.388 Цивільного кодексу України). А як Тьотя Маня має повертати собі смарагд? Шість народних обранців кажуть: "у порядку ЦИВІЛЬНОГО судочинства". Що отримає Тьотя Маня від добросовісного набувача, навіть якщо знайде гроші на адвокатів? У найкращому випадку інжир, відомий також як фіга.
Шикарний законопроект? Шикарний.
Лише одне мене бентежить, шість народних депутатів чомусь не подумали, що ситуація може повернутися на 180 градусів і саме їх притягнуть за проектом № 4057. Але це їхні проблеми, вони ж про бюджет піклуються, тож і віддати своє майно не будуть проти. Зовсім не будуть проти…