Вже майже 2 місяця в соціальних мережах дискутується питання, хто стане наступним прем'єром: Яресько чи Гройсман, Гройсман чи Яресько. При цьому, люди які, як можна судити з їхньої риторики, не мають відношення до бухгалтерії, податкового права чи власного бізнесу, співають дифірамби та вболівають за кандидатуру пані Наталії Енн.

Але, поки ми не позбавилися попрощалися із незрушним Лицарем у куленепробивних обладунках, відомим більше (маємо визнати, не заслужено сучасники применшують його заслуги та не надають йому пишніших імен, що увійдуть у віки), як Арсеній Петрович, давайте подякуємо пані Наталії Енн.

Не кожному українцю вдалося народитися у США бути таким розумним як пані Наталія Енн, але кожен може переконатися, що вона зробила великий внесок у розвиток фінансів України. Я знаю багатьох бухгалтерів та представників малого бізнесу, і думаю, вони погодяться зі мною у тому, що ми маємо подякувати пані, поки що Міністру Фінансів:

- за те, що підвищуючи ставки податків українцям, власним прикладом показує, як доцільно вкладати кошти в Україну, отримуючи гроші за кордоном та тримаючи гроші за кордоном (порівняйте п. 5 та п. 21, п. 45 декларації та п.51 для членів сім'ї). І за те, що дбає про нашу медицину, сплачуючи своє добровільне страхування за кордоном (52 тис. проти 25 тис. в України – п.54). І безперечно, ми дуже вдячні за дбання про екологію, бо авта у пані Наталія Енн немає і ходить вона на роботу пішки, і в дощ і в сніг іспеку. Декларація ;

- за кредити від МВФ, які вона отримала для Держави Україна і за які буде розраховуватися не вона, а ми — ще дуже довго. Не сперечатимуся, ці кредити нам були необхідні у тій ситуації. Особливо ж привертає увагу той факт, що якби (як кажуть деякі люди) міністром фінансів була б інша людина, МВФ нізащо б не дав гроші Україні. А ЄС та США спостерігали б за занепадом Української економіки, і раділи б натовпу біженців з України, бо негоже давати гроші країні, в якій Міністр Фінансів НЕ Наталія Енн. Не розумію тоді, а як же ж Україна набралася кредитів від МВФ до 2015 року?;

- за введення СЕА (система електронного адміністрування) ПДВ, яка не лише дебільно дивно працює, але й вимиває гроші з обороту платників ПДВ, тобто з економіки. При чому, дивним чином конвертаційні центри як були, так і досі процвітають;

- за рішуче і своєчасне керування ДФС. Вже квітень місяць, а деякі форми податкових декларацій старі. А скільки нервів позбулися бухгалтери та ФОПи в минулому році, коли декларації то мінялися, то не мінялися, то вводилися заднім числом, то переднім, можуть сказати лише бухгалтери та розробники електронних документів;

- за те, що до кінця грудня 2014 та 2015 року платники податків не знали на якому світі вони опиняться з першого січня. І не треба завдячувати ВРУ, хоча і у депутатів є маса недоліків, але МінФін наполягав що лише він може вносити пропозиції у податковій «реформі»;

- за те, що (піклуючись про того маленького вишивальника, який отримує 36 тис. грн. на рік) бідним (і тому вишивальнику також) підвищили податок на доходи з 15% до 18%, а багатіям понизили з 20% до 18%;

- за те, що роботодавці сплачують до бюджету ЄСВ навіть тоді, коли їхні робітники не працюють, бо замовлень немає. Хіба можна сплачувати податок з того чого не існує? Уряд (у тому числі і пані Наталія Енн) кажуть – можна;

— за те, що її підлеглі – працівники ДФС постійно незаконно розривають договори про електронну подачу звітності. Але працівники ДФС не винні, бо грошей у бюджеті обмаль, а поповнення доходів бюджетів потребує екстрених і креативних дій.

Тож, як бачимо, є багато причин для подяки пані міністру. Думаю, якщо вона все-таки стане Прем'єром, то тоді ми точно зрозуміємо, що 2014 і 2015 роках ми жили щасливо і багато, але можливо все зміниться на краще. Для когось…