Економіка України дуже потребує іноземних інвестицій і ось, за їх залучення взялася судова гілка влади, у особі Верховного суду України.

Насправді, Верховний суд вже давно цим займається, ще з тих самих пір, коли написав, «якщо немає товарно-транспортної накладної це свідчить про безтоварність господарської операції.» Так, видаткові накладні ніщо, ТТН-ки наше все!

Але зараз мова піде не про фіктивно-нікчемно-безтоварні операції, цей жах платників податків і радість ревізорів, а про… антимонопольні територіальні відділення.

Можливо, Ви належите до тих, хто вважає, що антимонопольний комітет робить гарну справу, і тут я з Вами сперечатися не буду. Бо є дійсно гарні справи, а є простеньке і стареньке, як наш світ, вибивання грошей із платників податків заради наповнення бюджету…

11 січня 2001 року Верховна Рада України прийняла дуже важливий Закон «Про захист економічної конкуренції» за № 2210-III http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2210-14

31 травня 2005 року Законом № 2596-IV http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2596-15 Верховна Рада України внесла зміни до Закону «Про захист економічної конкуренції» і записала: " 18) утекстіЗаконуслово'суд" у всіх відмінках замінити словами "господарський суд" у відповідному відмінку".

Ви не повірите, але вже 6 липня 2005 року та сама Верховна Рада України прийняла Кодекс адміністративного судочинства України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 у якому чорним по-білому у статті 18 записала: "2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; 2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням; 3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.".

Разом із тим, у статті 12 ГПК України передбачено, що "Господарським судам підвідомчі: 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Тобто, якщо органи Антимонопольногоо комітету звертаються до суду, вони зобов'язані звертатися до господарського суду...

І тут же ж, у різних юристів і правознавців виникли спори щодо того, куди подавати позови: до господарського суду, чи до адміністративного.

Відповідь на поставлене питання мав дати Верховний суд України, і він блискуче на нього відповів20 листопада 2007 року:"Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за позовами на рішення, дії чи бездіяльність органів Антимонопольного комітету України як суб'єкта владних повноважень". http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/83A1306AE7CAF34FC225741A004DA686?OpenDocument або тут http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1602602

І щасливі платники податків потягнулися здавати свої позови до адміністративних судів, щоб визначити, чи законні Рішення територіальних відділень Антимонопольного комітету, чи ні – допитливі такі суб'єкти господарювання в Україні.

А тепер скажіть, чи знаєте Ви, що відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, "висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів."

Людською мовою це означає, що якщо хоч один (чи одна) суддя спробує вирішити справу не так, як хоче Верховний суд України, він (або вона) одразу може думати, кому подарувати свою суддівську мантію.

Тобто, законодавчий орган України добровільно сказав, що закони можуть переписувати не 226 народних обранців, а декілька чоловік, яких ніхто не обирав, але які змогли стати суддями Верховного суду Україну (бо вони видатні правники і кристально чесні люди).

13 жовтня 2015 року Верховний суд України, через 8 років, різко поміняв свою думку: антимонопольні справи мають розглядатися лише у господарських судах, у них і лише у них. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53778691

І от в період з листопада 2007 року по жовтень 2015 року суб'єкт господарювання (а ним може виявитися і іноземний інвестор) звертається до адміністративного суду із вимогою скасувати протизаконне рішення територіального відділення Антимонопольного комітету. Чому в адміністративний суд? Бо так ВСУ сказав.

В першій інстанції все нормально, позивач (суб'єкт господарювання) справу виграв, справа зараз знаходиться у апеляційному суді. Там теж ніби все має бути нормально, бо – Ви можете у це не повірити – суддя у першій інстанції вирішував справу згідно законодавства, а не за хабар. Взагалі, мене бісить, коли люди вважають що суди лише тим і займаються, що беруть хабарі. От у моєму суді, судді таким не займаються!

Але я відволіклася. І тут: БАБАХ! В апеляції справу закривають, бо Верховний суд через 8 років передумав та сказав, що це суто господарська справа. Звернутися до господарського суду суб'єкт господарювання не може, адже поки справу розглядали адміністративні суди, всі строки пропущені.

Як то кажуть: "Профіт" для бюджету. Але, я у цьому сумніваюся. Бо іноземці подивившись, як 14 осіб легким натисненням на клавіатуру комп'ютера не лише змінюють закони (як то мовиться закони пишуть для дурнів!), а й міняють свою точку зору, можуть сказати: "Ми не готові грати у російську рулетку у бізнес-кліматі України" та згорнути свої справи. І це півбіди, вони ж можуть повідомити про такі екстремальні умови своїм партнерам та друзям, теж бізнесменам…

І на останок, от Вам прізвища суддів, які через 8 років передумали: В.В. Кривенко,В.Л., Маринченко, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький. Можете, при нагоді, подякувати їм за їхню незламність, стійку правничу думку та допомогу у створенні стабільного інвестиційного бізнес-клімату в України.