22 квітня 2016 року заступник Міністра Фінансів вирішила порадувати нас усіх дуже позитивним листом http://www.minfin.gov.ua/uploads/files/D0.pdf, яким: «Мінфін врегулював це гостре питання, яке поставало перед бухгалтерами та управлінським персоналом під час перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств контролюючими органами» як написали: журнал «Дебет-кредит» https://news.dtkt.ua/ua/accounting/individual-tran... та Юридичний Інтернет-ресурс «Протокол» http://protokol.com.ua/ua/osoblivosti...
Що одразу ж кидається в очі людині, яка звикла покладатися лише на здоровий глузд (хоча в українському правовому полі це не завжди найнадійніший вибір – треба читати нормативні акти, а не керуватися логікою)?
Лист є Листом і жодної юридичної сили не має. Звичайно, Ви можете послатися на нього, як на доказ того, що у Вас не було умислу ухилитися від оподаткування. Але незнання законів від відповідальності не звільняє. Він (Лист від 22.04.2016 року) дуже добрий для тих витрат, які підприємство створює, так би мовити, самостійно: амортизація, створення ТМЦ, які потім використовуються в діяльності того таки підприємства. Але не можна самим визначати витрати при придбанні ТМЦ чи послуг.
Відповідно до ст.9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Отже, якщо підприємство саме виробило якусь деталь, яка використовується у виробництві продукції, воно із легким серцем може слідувати за світлом, що йде від Листа від 22.04.2016 року, бо цілком узгоджується із Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На сторінці 2 Листа від 22.04.2016 року нам радять: «Оскільки підходи до визначення розрахункової суми витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, не врегульовано нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку, підприємства можуть самостійно визначати методику такої оцінки , яку доцільно включати до розпорядчого документа про облікову політику підприємства разом з переліком відповідальних осіб та строків подання ними відповідної інформації».
Ви теж це бачите, чи це лише мені здається, що заступник Міністра Фінансів дозволяє нам самостійно формувати документи на отримання ТМЦ, робіт та послуг?
Отже, зараз ми напишемо гарненький наказ про бухгалтерський облік на підприємстві і спокійно будемо формувати витрати: на купівлю пального, послуги аудиторів та юристів, роботи по утепленню виробничих приміщень (може, нас за збереження енергії ще по головці погладять дяді і тьоті з Міністерства енергетики та вугільної промисловості). Так?
Чи, може, ми зазирнемо до Цивільного кодексу України і побачимо, що ст.655 каже: " за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму."
Кажучи людською мовою, підприємство не може самостійно зробити документи по оформленню витрат на придбання товарів, робіт, послуг у контрагента. Для формування первинного документа по такій господарській операції, необхідний підпис другої сторони – Вашого контрагента, який відвантажив товари. І працівники ДФС це знають. І пані Олена Леонідівна, сподіваюся, це знає.
І прийде перевірка і покажете Ви ревізорам Лист від 22.04.2016 року і скажуть вони: "Не зареєстрований він у Мінюсті. І що таке лист? Ми керуємося законодавством, а в законах немає такого". І буде скорбота по всьому підприємству, бо випишуть штрафи великі. І винні у цьому будете Ви, бо незнання законів не звільняє від відповідальності, а листи — вони не закони…
