Не знаю, чи потрібно, але хочу прокоментувати феєричний фейспалм тижня — істерику якоїсь такої тіпа письменниці Лариси Ніцой з приводу «московитства» героя футбольного матчу між збірними України та Швеції Артема Довбика.

Точніше. цікава не стільки Ніцой — її репутація вже давно відома. Цікаво було спостерігати за реакцією ультрапаптріотичних користувачів фейсбука.

Жахливо і боляче бачити, як з мови, яка має бути символом єднання нації, створюється банальний карго-культ. Його будівничі запевняють, що коли всі в Україні перейдуть на українську мову, ми вирвемося з кігтів «руського міра», і все почне налагоджуватись. Навіть збірна почне вигравати у англійців. І Росія злякається нас завойовувати.

Як людина, яка «руським міром» займається більше 10 років, спущу цих мрійників з небес на землю. Уявімо, що всі стали україномовними. І тут — шок від того, что, виявляється, кількість москвофілів та зрадників не зменшилась. І навіть антиукраїнські погляди з'явились у т.зв.болота. Що ж таке, як же так? На мову перейшли, а крокодил знов не ловиться?

«Ура, ми перемогли! Українська збірна заговорила українською!». Ну так, це бізнес, публічний причому. Куди їм діватись? Їм тут ще жити. Але як ви деморалізували хлопців перед матчем, ви не подумали? А ви не подумали, скільки людей, які намагаються обережно перейти з російської на українську, переборюючі в собі мовні радянські стереотипи, після тих мовних срачів плюнули на все і вирішили не паритись? «Краще отримувати триндюлі від чужих, аніж презирство від своїх». «Я наїхала на москворотого продавця, наскаржилась мовному омбудсмену, і мене таки обслугували згідно з законом!». Ну так, це бізнес, треба продати — заговорять. А ви подумали, що ці продавці вдома ввечері будуть говорити в колі сім'ї? Що тепер будь-який україномовний покупець викликатиме у продавця внутрішню відразу?

Ніхто не хоче щось робити не тому, що вони свідомо готові, а тому, що їх переламали через коліно, облили лайном і принизили їхню гідність. Ніхто не буде переходити на українську через згвалтування. Коли їм пояснили, що їхня вторинність полягає лише в тому, що вони з дитинства розмовляли російською.

Щось мені підказує, що за першої нагоди футболіст Довбик злиняє кудись у парісенжермен і забуде все як страшний сон. Що тренеру нашої збірної Андрію Шевченку буде комфортніше говорити англійською та італійською, а не українською. А російськомовні патріоти втратять будь-які сенси захищати цю країну.

«Мова — то зброя проти ворогів!». Чудово, тільки голови пробиті не у ворогів, а у сусідів або краще у невідомих коментаторів у фейсбуці. Хто перший під руку потрапив — той і нехай захлинається у власній москворотій лаптєногій крові.

Чомусь люди не розуміють, що за алергією на мову потім автоматично підтягнеться відкосячування від служби в армії, вже не кажучи про мобілізацію. Підтягнеться алергія до української церкви. А нахріна щось робити, тим більше ризикувати життям, в цій країні?
Наші мовні поліцейські, підозрюю, у себе вдома навіть своїм власним дітям не стануть через коліно вбивати «розумне, добре, вічне». Бо якщо дитина піде з дому — це трагедія. А якщо обпльований «москворотий» невідомий коментатор в соцмережі остаточно відчуватиме блювотний рефлекс на українські новини, пісні та дубляж — то «ви нє понімаєтє, єто же другоє!».

Чого досягла провокаторка Ніцой? Жреці карго-культу почали направо-наліво вишукувати російськомовних патріотів, щоб наказати їм відсмоктувати «узкочелюстним язиком» (вибачте за фізіологічні подробиці). Мовні сектанти оголосили, що на лінії зіткнення російськомовні бійці захищають не справжніх українців, а москворотих малоросів. Може, ніцоївщина пробереться на передову і розсварить там російськомовних та україномовних захисників?

Ніцой цього хотіла добитись? Добилась, молодець, нехай візьме пиріжок з полиці. Виникає питання, хто курує цю ніцоївщину та фаріонівщину.

Колись ми бились с росіянами в культурному просторі, наполягаючи, що Україна тому антиРосія, що наша культура — цивілізована, що ми — справжня цивілізація, на відміну від агресивної колоніальної російської навали.Тепер тут вже більше нема чим крити. Ми такі ж дикі неандертальці, як і північні сусіди. І в цьому плані ми таки адіннарод.

І коли Путін зрозуміє, як працює наш карго-культ, з яких деталей він зроблений, він візьме нас голими руками. Він припинить протистояння за мовною ознакою. Він просто вдягне на свою україномовну агентуру у вишиванки. А ця агентура (оснащена валізами з грошима) почне ласкаво питати: ну, що, патріоти, допомогла вам ваша мова? То давайте не паритись, в Росії є ринок, робота, родичі ваші знов таки...Або навпаки — реконструює типовий Гляйвіцький інцидент.

Ну і все.
Бо мовні срачі — це не про мову. Це про гідність.