Усі країни думають, як знайти належний баланс між громадським здоров'ям та підтримкою економіки. Україна, очевидно, не виключення.

Зазвичай дискусія зводиться до того, наскільки сильно треба всіх відправляти на карантин і в якій пропорції обмежувати бізнес-діяльність — від умовно «китайського» варіанту до «білоруського».

Є ще варіант «азійських тигрів», який я би назвав «смарт-підходом»: якомога раніше включення системи попередження, швидке виявлення та локалізація вогнищ хвороби на ранніх стадіях поширення, опора на самосвідомість населення тощо.

Але недавно вичитав ще одне елегантне рішення.

Воно виглядає приблизно так: якщо ми не можемо відпускати працювати людей, які ще не перехворіли, то чому би не випустити на роботу тих, хто вже?

Зважаючи на те, що більшість людей хворіє безсимптомно або зі слабкою симптоматикою – і швидше за все не реєструються як хворі – то в багатьох країнах, у тому числі в Україні, вже є значний відсоток населення, який:

а) є здоровий і працездатний;

б) уже перехворів і має імунітет і, відповідно

в) не є джерелом інфекції.

Відповідно, цим людям нічого не перешкоджає повертатися на робочі місця і підтримувати економіку.

Єдина умова виявлення цих людей – це тотальне тестування людей на наявність антитіл, які лишаються після захворювання. Перший такий тест щойно запустили в перевірку в США.

Для тих, країн, хто не може собі дозволити нових тестів (які тільки тестуються), як на мене, залишається можливість максимально широкого тестування і виявлення хворих «безсимптомників», щоби одразу після їх видужання спокійно відпускати їх з карантину.

Це, звичайно, трохи складніше реалізувати, ніж наказати усім сидіти вдома і виставити патрулі в парках. Але може хоча би спробуємо?