Мріяти – значить мати справжні шанси будувати своє майбутнє. Мріяти – значить впускати в серце щось нове і сміливо робити перший крок у невідомість. Мріяти – значить заряджати себе на довгий шлях та тримати удари долі від невдач та тимчасових поразок. Врешті решт, хай цей світ і не належить до кінця романтикам, що йдуть за мрією. Але саме романтики визначають можливості людства і задають напрямки розвитку на століття. Чи уявляєте Ви собі Колумба, Фейнмана чи Маска не романтиками? Я — ні.

Не всі мрійники є візіонерами, а мрія мрії різниця. І це нічого. Бо навіть фантастика кінця 19 століття з її молокопроводами відбивала загалом вірну думку щодо зростання якості життя внаслідок прогресу. Та чим ближче мрія до реальності, чим ближче вона до нагальних потреб, чим більша її відповідність викликам сьогодення – тим ефективнішою є мрія у своєму впливі на реальність. Навіть коли ця мрія не забудеться за основним задумом. Тому зараз кожен має мріяти спираючись на визначеність кривавого сьогодення. Мрія тут не просто ліки від жаху та страхіть війни, не просто спроба захистити психіку. Хоч вже навіть це достойний результат. Вижити у війні та перемогти – мета вкрай далека, шляхетна, але... проміжна, неостаточна. Бо справжня перемога – то модернова Україна зі щасливими Українцями. На іншу я б не погодився. А для цього просто вижити – замало. Для цього потрібна правильна мрія.

Боротися з імперією зла прийдеться довго. Так, нещодавня поразка РФ під Києвом далася нам великою ціною та не була чудом. Це була робота достойних, сміливих мужів з вогником у серці та доброю клепкою в голові. Яких є ще в нас. І подібних перемог ще буде. Навіть якщо їх прийдеться чередувати з поразками. Та навіть коли вдасться реконкіста із Кримом, вбити Точку У в гниль московського кремля нам може не вдатися. А коли таки чудо трапиться — подальша реальність України, особливо, Східної буде все одно напруженою. Бо орди здичавілих все одно нестимуть загрозу навіть без Геншатбу ВС РФ та і самої РФ як політичного утворення. Тому Східна Україна – це фронтир цивілізації на багато десятиліть. Фронтир з багатьма викликами та зовсім новими, незвичними ввідними та категоріям. Які вкрай відрізаються навіть від сьогоднішніх.

Так, ефективність мрії залежить від чіткого усвідомлення реальності мрійником. А реальність нашої нової епохи народжується у роздертих і кричущих ранах сьогодення. Ми залишимося з тими самим корумпованими та безпорадним чиновниками, напівбандитською системою силовиків, що здані «пресувати і кошмарити». Саме це один з китів наших негараздів протягом десятиліть. І все це нікуди не подінеться, а лише заграє новими барвами. Наприклад, з моїх рідних Сум правоохоронна система як система виїхала 24 лютого зранку, залишивши місто беззахисним. А повернулись через місяць, на готову систему оборони з віджатими танками, яку побудували прості сумські хлопці. Звісно, оформити свою звитягу легально, коли в місті не залишилось легальної влади було… дещо заскладно. І за це тепер доблесна ментовська система їх пресує. Те ж саме стосується мера, що заради ордена приїхав у Суми місяць тому, щоб сфотографуватися на фоні віджатого танка. Проте, ще вчора заявляв, що повертатися в Суми… небезпечно. Не знаю навіть що людину так налякало: велика кількість людей у парках чи повні полиці магазинів та ринків?

Шалена лінія напруги в суспільстві, зокрема областей, які втрапили під окупацію – розбір польотів та тема зради, яка поза сумнівом була, і була вона дбайливо замішана із чиновницькою тупістю та жадібністю. Тема деморалізуюча та болюча. Жага справедливості з ПТРС та зброєю обірве життя не одного можновладця. Не завжди винного при цьому. Не дарма сумські поліціянти, підсилені полтавськими наразі дуже зайняті виявленням системи взаємозв'язків нашої ТрО та вилученням зброї.

Біль на десятиліття України та Сумщини, зокрема – то загиблі воїни, загиблі мирні жителі, поранені, закатовані люди навколишніх сіл та райцентрів, міни та нерозірвані боєприпаси, знищене майно, тисячі людей в еміграції, які не повернуться не те що в Тростянець, а і в Суми. Світлі голови та робочі руки. На тлі небачених соціально економічних викликів та криміногенної ситуації, для якої такі обставини просто чаша Петрі… Ось така суспільна та політична агенда чекає мої Суми.

Тим не менше, ця правда не вся… ой не вся 😊. Та до новин більш оптимістичних буду переходити поступово. Репарації, інвестиції, подоба плану Маршалла з перспективою членства в ЕС. Вже самі ці розмови збільшують зацікавленість приватних інвесторів та збільшують ціну боргових паперів України. Не знаю чи є StarLink у Варшаві, але вони точно є у Тростянці. Додам ложку дьогтю: ці молочні ріки з кисільними берегами ощасливлять не всіх. І часто інвестиції полягатимуть у переведенні грошей з одного рахунку у DeutcheBank на інший. Дай боже, щоб при цьому з'явилася якась ділянка дороги чи лікарня. А ще є київські рахунки державних банків України і є корупція з чиновниками, тому будуть лікарні з'являтися і лише на папері. Хоч і не зовсім масово. Тим не менше, гроші навколо України приноситимуть нам користь і підсвічуватимуть головну причину увагу до нас. І чим ясніше ми усвідомимо зазначену причину, тим ефективнішими будуть наші мрії.

Як ж причину? Найперше, Захід відчуває провину та розчарування у власній стратегії в усьому, що стосується України та РФ. Не спрацювала м'яка сила і через тісні економічні та політичні зв'язки не вдалося окультурити московію. Не вдалося зробити її частиною цивілізації. Більше того, Німеччина та Франція заплющувала очі на підкуп власних еліт та продавали важливі комплектуючі для танків та крилатих ракет ВС РФ. І це стало реальною загрозою безпеці ним  самим та усієї Європи. Ні, немає тут ще краху ЕС чи Західних цінностей, однак цей оперативно-тактичний програш колективного Заходу матиме дуже важливі наслідки. Вся система колективної безпеки, яка сформовалась після WWII, показала критичну вразливість. І вона потребує докорінних змін, які всі ми побачимо якщо не скоро, то в середньостроковій перспективі.

Та головний чинник нашого шансу має суто гуманістичний характер і лежить в основі загальнолюдських цінностей як таких. Все краще, на що цей Світ спромігся, і що багато вже де втрачено по Світу наразі буйним квітом розквітло в Україні. Ідеали свободи, за які готові віддати життя. Безстрашність перед потворним обличчям нелюдської жорстокості ворога. Єднання та справжнє братерство. Гордість та вправність. Реальне розуміння цінності людського життя. Непереможна любов. Любов до близьких, до роботи, до тварин, до краси, до життя нарешті. Відчуття тріумфу духу та здатність перемагати вичавлюючи з себе надприродну продуктивність. Перемагати з вогником, не залишаючи шансів ворогу на усіх фронтах. Цього наразі немає ніде в світі. І це надпотужний викид вогню сердець мільйонів Українців буде притягувати все справжнє та свіже з усього світу саме сюди, в Україну. Так, я мрійник і я попереджав 😊. Та по іншому не бувало в цьому Світі жодного разу. І цей Світ явно втомився від квір-дискурсу, успішного успіху у відсотках та тренінгів особистісного зростання від закомплексованих нікчем.  

Нам є і буде що запропонувати всім. Від винахідників та вчених-гуманітаріїв до контрабандистів та біохакерів. Ми східний фронтир Західної цивілізації і він визначить її подальше обличчя на подальші віки. І чим ближче до кордону з мордором – тим більше це проявлятиметься. Суми, Харків та звільнений Луганськ мають стати фортифікованими формаціями, стилістика яких буде новою версією стім- та кібрепанку. Кажете погано для бізнесу? Чому? Робоча сила? Так буде шанс залучити кращих. Як до іноземного легіону ЗСУ. Інвестиційний клімат? Так адресні транші та гранти під конкретні проекти будуть доступними десятиліття. Законодавча база? Так в нас вже майже немає ані ПДВ, ані купи ввізних мит, легалізована кріптовалюта. Пільги шалені, а для екс-окупованих територій можуть бути ще й більшими. Універи Харкова та Сум вже в Топ-1000 світу. Уявіть, на що вони здатні вони зробити на чолі з бойовими деканами після вогнища війни? Вони витягнуть подальший запит на робочі руки та світлі голови. Приїде багато узбеків-індусів-в'єтнамців? Коли будуть працювати та платити податки – особисто низько їм вклонюся. І багато справжніх громадян своїх міст повернуться домів з вигнання. Да, чорт забирай, до нас європейські панянки за донорським сім'ям їздити будуть! І черги будуть ще більші, ніж за цукром в московії!  

Більшість галузей та бізнесів сумського регіону залишатися актуальними. Сільське господарство не зважаючи на втрати відновиться, бо ціни на продовольство у Світі зросли і падати не збираються. Машинобудування поки житиме Сумський державний університет також нікуди не зникне. Вища освіта, у тому числі військова на базі відновленого Інституту ракетних військ та артилерії при СумДУ – шалений плюс бюджету регіону. Середня Азія та Близький схід переорієнтується саме на Україну, і на Суми зокрема. Ми й зараз не втратили 70% наших іноземних студентів. Будівельна галузь, харчова промисловість, і, звісно ж IT. Так, з IT не все буде просто, на перший погляд. Та знайти аргументи чому саме варто зареєструвати бізнес в сумському регіоні, а працювати віддалено (хвала Starlinks, що є вже навіть у Тростянці), думаю неважко. Податкові пільги завжди компенсують ризики. Ну а далі військова реальність, наявність згаданого військового інституту, близькість кордону та ПДД 27-ої реактивної бригади підкаже низку дрібних та середніх військових стартапів. Сама військова інфраструктура – вже значний роботодавець. Нарешті,  екстремальний туризм, сталкерство, реконструкторство всіх штибів, спортивне розмінування… досвід відчужених територій біля ЧАЕС показує, що тут можливості будуть 😊. Ми не залишимось без грошей, однозначно.

Окрема тема – контрабанда, та певні види економічних зносин зі здичавілими територіями. Розумію, я зараз пройдусь по краю. Але чому б і ні? Тримай друзів близько, а ворогів — ще ближче. Краща оборона завжди маневрена. Пряма задача економічного фронту: по перше, продавати туди товари невійськового призначення відбираючи в них валюту (а від валюти вони не відмовляться, щоб там хто не казав); по друге, взамін нічого в них не купувати. Тобто, потрібно тримати сальдо торгівельного балансу максимально додатнім і стало його збільшувати навіть за рахунок контрабанди – це наш прямий обов'язок.  Гільдію контрабандистів вже можна створювати, чи, навіть, більше: легалізувати контрабанду та продаж самогону через східний кордон. І організувати відповідну політичну партію. Жартую, звісно тут трохи, але в кожному жарті є доля жарту… Бо ми, українця маємо бути не просто щасливими, а щасливими і багатими.Це маніфест нового гедонізму. Це примат самої ідеї багатства над її втіленням у буття. Ми – східний форнтир цивілізації ум честь і совість епохи. Але із садком вишневим коло хати. А над вишнями має стояти гудіння кулерів відеокарт, що майнять кріпту.

Розмріявсь я тут… а ще зовсім нещодавно рядився у тогу закоренілого раціоналіста та адепта здорового глузду. А тут – подавай мені новий Світовий устрій з фронтирами і контрабандою. Та, знаєте, мій внутрішній клятий раціоналіст доклав руку до цього маніфесту не меншу, ніж мій внутрішній безтурботний романтик. Бо не раціонально, коли в цьому Світі рулять тарганячі біга в резюме, масмаркет та жалюгідне боягузтво за свій педикюр. При тому, що Світ спокійно дивиться як діти гинуть під бомбами вже просто в самій Європі; Світ не здатен врятувати беззахисних цивільних, яких катують та вбивають просто в їх рідних домівках. Чисто з раціональних міркувань, такий Світ має докорінно змінитися. Або зникнути.

 Тому тікати із Сум, як і раніше – нераціонально. А тепер ще й неромантично 😉.

 Доповідь закінчив!

#СумськаПартизанськаРеспубліка
#СумськийПартизаньськийРух
#StopRussia
#StopRussianAggression
#RussiaInvadedUkraine
#RussiaInvadesUkraine
#ЗапискиЗдоровогоГлузду