Як відомо, у житті набагато частіше жінки страждають від недобрих поступків чоловіків: то від того, що кинув та пішов до іншої; то від безкінечних зрад, після яких повертається додому; то від нанесених образ та принижень; то від його егоїзму та жадібності; то від ревнощів та прискіпливого контролю; то від різноманітного використання жінки як певного «інструменту» в сексі чи в побуті, і т.д. й т.п.

Таке відношення чоловіків, безумовно, багатьом жінкам розбиває серце. А психологи скажуть, що це був зроблений неправильний вибір, і тому потрібно знову йти вибирати нового! Звісно, хтось піде на це і повторить те саме з новим чоловіком, хтось зустріне кращого, але більшість отримає щеплення від чоловіків у вигляді глибокого розчарування.

З одного боку, розчарування є дуже болісним, бо несе важкі душевні переживання, але з іншого – воно є і великим лікарем. Після отриманих «ударів» долі більшість жінок будуть боятися подібних повторень, а, отож, і нової зустрічі, яка може знову принести нові страждання та новий біль. Попередній чоловік, в якому вона розчарувалась, залишає жінку жити в страху, а той набагато сильніший за усілякі мрії, фантазії та ілюзії.

А що ж чоловіки? Слід сказати, що й там зустрічаються розбиті серця. Розповім справжню історію розбитого серця, якій більше 50 років. Її колись розповіла мені моя матір. Це було в селі недалеко від столиці. Мама була тоді зовсім молодою, і з такою ж молодою дівчиною вони разом працювали. І от та дівчина зібралась заміж. А якось вона умудрилась зустрічатися одночасно з двома хлопцями. Обидва з села, але село було велике (районний центр був тоді, тисячі людей там жило), і, очевидно, ті хлопці ще не знали, що вона гуляє то з тим, то з іншим, бо вони були із різних частин села.

І тут один із них покликав ту дівчину заміж. Вона погодилася і уже підходить день весілля. За кілька днів до цього вона стала радитися із моєю матір'ю, що їй робити? Каже, що наречений їй подобається, але любить вона того, другого. І той другий став її схиляти до того, щоб вона покинула цього нареченого прямо на весіллі, і втекла з ним, бо він також хоче взяти її заміж.

Чомусь, той другий хотів зробити боляче першому нареченому, бо тільки через втечу з весілля планує забрати наречену! І моя матір їй каже, що вона б так ніколи не повела себе з нареченим, який покликав її заміж, бо такий вчинок – це ганьба. Однак та дівчина зробила саме так, як було їй запропоновано – вона втекла з іншим прямо з весілля.

Звісно, ця історія мала продовження. Його можна назвати великим розчаруванням та розбиттям сердець. Той чоловік, з яким втекла та дівчина, одружився на ній. У них народилось троє дітей. Проте він її не довго любив, але завжди любив випити, любив інших жінок, тому зраджував їй, часто принижував її і навіть бив, і не раз! Не знаю, чи вона задоволена була своїм вибором чи ні, але так вона з ним і прожила усе своє життя.

А що ж сталося з тим, першим її нареченим. Матір розповідала, що ця одна подія, очевидно, навіки розбила його серце та принесла велике розчарування у жінках. Можливо, в його житті вони були, а, може, й не було, але він так ніколи й не одружився. Зразу ж після цієї ганьби він виїхав у столицю, знайшов там роботу, отримав житло, інколи до рідних приїздив в село, але все життя прожив самотнім.