Двом найбільшим групам яхів наказали охороняти річкові переправи на лівому березі Дніпра (у пониззі Десни) та на середній течії Вісли.

Рахмани, виходячи з історії походження яхів, обирають цим двом групам і нову назву – поляни (степові люди з Прикаспію).

Але на відміну від інших народів, які після сарматського походу отримали уділи у Подніпров'ї та поступово влились у слов'янське море (язиги, черкеси та інші), з просвітленням у яхів нічого не виходило.

Жити по законам Прави, жити у любові зі слов'янськими сусідами, яхам-полянам було надто важко і незрозуміло. Родичанню зі слов'янами увесь час заважала їх яхівська гордиливість, користолюбивість, пиха.

Яхам не подобалась землеробська праця та слов'янське господарювання. Гнітила яхів і постійна необхідність удосконалення духовності та шанування Прави.

У 1 ст. до н.е. – 2 ст.н.е., попри обіцянки стати мирним уділом в межах слов'янської держави, яхи Подесення виношують плани захоплення земель східних оріїв (між Віслою і Ельбою) з метою створення там окремої держави, схожої на державу готів (з якими яхи тісно спілкуються з 34 р. до н.е.).

Об'єднавшись з норманами та віслянськими полянами, вони нападають на східних оріїв (до 100 р.н.е.) та захоплюють їхні землі. Вони силою намагаються сформувати войовничу державу (147 р.н.е.), яка б дозволила їм хижо панувати над усім регіоном від Ельби до Вісли.

Войовнича та агресивна політика яхів-полян викликає гнів оріїв, жмуді, та усього слов'янського і венедського населення регіону. Слов'яни кажуть Рахманам, що поляниведуть себе не по слов'янським законам, що вони розбійники та порушують усі правила Прави, що їх треба утихомирити і вигнати з чужих земель.

Перша Троянь дає наказ на приборкання зарозумілих яхів силами дулібської армії. І хоча армія у той час воює у Карпатах і на Дунаї, де стримує римське вторгнення на землі просвітлених народів на Балканах (іллірійців, фракійців, карпів), вона рушає на Віслу і розбиває яхів-полян.

У 2-3 ст.н.е., після акції приборкання полян, Старотці-Рахмани, а за ними і усе слов'янське населення, за глибоку нещирість та підступність, дають яхам цього регіону назву — ляхи (лукаві яхи).

Знищивши темне об'єднання яхів за Віслою, покаравши їх ідеологічну та військову верхівку, Старотці-Рахмани усе ж не втрачають надію просвітити хоча б ту частину яхів-полян, яка не виявляла спротиву та внутрішньої агресії, і благала у Рахманів духовної допомоги.

Через це Рахмани вирішують застосувати до таких полян особливу духовну опіку, яка дозволила б посилити процес просвітлення яхів.

У 3 ст.н.е., за велінням Трояні, значну частину полян з-за Вісли переселяють на нові землі у Подніпров'ї (правий берег Дніпра, вище Росі), де ті усіляко намагаються знайти себе у мирній праці (землеробстві, скотарстві) та у духовному зростанні (до рівня слов'ян).

Проте, прижитись на нових землях яхам-полянам так і не вдається.

Внутрішньо вони не бажають змін і починають чергові чвари зі слов'янським оточенням. Своєю нестримною поведінкою та крадіжками, яхи примушують слов'янських сусідів полишати свої землі. Старійшини сусідніх народів просять Троянь надати їм нові уділи в межах Дулібії, і якнайдалі від полян.

У сер. 5 ст.н.е. численні нарікання стосовно яхів змушують Троянь в останнє спробувати щось виправити. Старотці-Рахмани вирішують повернути полян з правобережжя Дніпра на місце їх першого розташування – на Подесення. Там збільшується число дулібських духовних наставників та вохвівських осередків, наполегливіше ведеться просвітлення.

Але і тут Рахманів чекає невдача. Зважаючи на заклопотаність Старотців-Рахманів питаннями будівництва союзу з гунами, яхи починають насідати на сусідніх сіверян. Вони намагаються нав'язати тим свої погляди та закликають діяти разом у походах на венедів півночі.

Поляни формують у Подесенні численні збройні загони, та навчають усю наявну у них молодь військовій справі.

Трохи пізніше, в 7 ст.н.е., у період формування міжнародних транзитних водних шляхів на головних річках слов'янського світу, яхи (охоронці переправ) знову зустрічаються з представниками готів – вікінгами. Окультизм (на одиністському тлі) усе більше шириться серед еліти полян.

Вздовж Десни та Дніпра, у місцях де мешкають яхи-поляни, з'являються численні капища – осередки окультизму та ритуалістики. На капищах чинятся криваві жертвоприношення та проводяться чорні ритуали (у темну пору доби).

Стимулює активність яхів-полян і хазарська експансія. Хазарія своєю агресією запускає цілу низку вимушених переселень (булгарів, половців, ногаїв) і ідеологічно тисне на усіх своїх сусідів.

Хозарська еліта, як і вікінги, знаходять у яхах-полянах тих, хто може допомогти у боротьбі з рахмано-волхвівською системою. У бік яхів-полян частішають візити хазарських посланців, які улесливо пропонують дружбу.

У цій ситуації суренжські Рахмани розуміють, що просвітлення яхів справа марна, що яхи-поляни не здатні перебороти свої набуті вади та повернутись до розуміння істинного світоустрою. Вони не можуть стати частиною слов'янського світу.

Старотці намагаються очистити місця де мешкають яхи-поляни (Подніпров'я, Подесення, Віслянщину) від головної облуди, яку ті розносять навколо – численних капищ та окультних місць. Отці прагнуть відновити на землях Росі осквернені яхами святилища та храми.

Але яхи-поляни висловлюють спротив та брязкають зброєю.

Зважаючи на це Перша Троянь Соуренжа у 686 р.н.е. вимушена організовати військовий похід проти яхів-полян Подесення та вказати їм на їх місце у Дулібському союзі. Розбитих яхів примушують скласти зброю та скоротити чисельність озброєних загонів.

Події у Подесенні не залишаются поза увагою ідеологів Візантійської імперії і вони прагнуть використати ситуацію на свою користь.

Тепер Константинополь чітко бачить у яхах-полянах потенційного союзника та центр майбутньої п'ятої колони, що має допомогти розвалити слов'янський світ зсередини.

Візантія шукає контактів з яхами-полянами та гарантує їх еліті постійну підтримку.

Результати візантійських впливів на яхів-полян дають результати уже в перших десятиліттях 8 ст.н.е. У цей час яхи знову зосереджують увагу на військовому вишколі усього свого чоловічого населення та формують значну за чисельністю армію.

Ці приготування не проходять повз увагу Першої Трояні та Старотців-Рахманів Соуренжа.

Рахмани розуміють, що за підтримки Візантії та Хазарії, швидке накопичення військової сили у яхів-полян Подесення направлене виключно проти слов'янської єдності та рахмано-волхвівської системи.

З'являється нове рахманське прізвисько агресивних та озброєних до зубів деснянських яхів-полян – варяги (войовничі яги/яхи).

Щоб призупинити розвиток руйнівних процесів на території Дулібської держави, Старотці-Рахмани, у черговий раз вимушені направляти дулібську армію на Подесення і вирішувати питання з войовничими яхами (варягами).

Похід дулібського війська на варяжське воєнізоване утворення станеться у 735 н.е. Після великої січі у районі нинішнього Чернігова, залишки армії варягів змушені будуть втікати з Подесення далеко на північ.

Початково вигнані варяги рушають у бік норманів, а далі, збільшивши свою чисельність (за рахунок найманців), ідуть у бік чемериси та русів на Ільмень-озеро та Волхов.

Через декілька десятиліть, у 767 році, разом з русами, норманами та чемерисою, варяги закладають на Волхові нове місто, яке бажають з часом перетворити на столицю нової варяжської держави. Це місто вони нарікають Новгородом.

Відслідковуючи діяння варягів, Рахмани Соуренжа розуміють, що на Волхові, у зоні слов'янських впливів, коштами зовнішніх ворогів, розпочате формування нового антислов'янського, антидулібського, антироського утворення, яке має бути направлено на руйнування просвітництва та війну проти Дулібського союзу слов'янських народів.

Враховуючи зростаючі ризики, на межі 8-9 ст.н.е., Дулібська держава посилює свою духовну (рахмано-волхвіську) присутність на півночі, головно за межами місць проживання варягів. Вона поновлює біля озера Ільмень та на ріці Волхов поруйновані варягами осередки слов'янського просвітництва, та посилює їх духовними Отцями.

Проте, ці заходи лишень дратують варягів.

Шукаючи підтримки у боротьбі з просвітництвом, варяги закликають на допомогу своїх давніх кумирів — скандинавських вікінгів. Вікінги, за участі варягів, починають нищити поновлені осередки Прави та грабують край.

Місцеве населення просить допомоги у Соуренжа (Суренжа).

Але Соуренж мовчить…

Війни проти слов'янського світогляду (частина 1)

Війни проти слов'янського світогляду (частина 3)