Коляда та Різво є основою давнього, у десятки тисяч років, православного календаря (календаря по Праві), де перехід від програми Старого Кола Року до програми Нового Кола Року, що її дарує Творець, є найважливішим для земного людства.

Здавна відомо, що час оновлення життєдайної програми займає біля одного календарного місяця. Це період припинення дії старої програми і народження нової програми, який звався українськими предками Колядними Святами.

Головним моментом сакральних дійств Колядних Свят є обрядове прощання всієї родини ввечері 6 січня зі старою програмою Кола Року та щира подяка Творцю, Вишнім Силам та душам Предків за реалізацію такої у році, що минув.

Вечір у переддень Різдва програми Нового Кола Року і носить назву Святвечора.

Про значення Святвечора, його давню православну світоглядну обрядовість, читайте у поданій нижче статті…

Коляда: як зустрічали предки Святвечір та Різдво?

Святвечір – завершальна дія передріздвяного посту у давніх предків українців. Посту, у період якого йшло осмислення подій минулого року, виконання програми Творця для цього року (Старого Кола Року), власних вчинків та дій у ньому, підготовки до утвердження Нового Кола Року, що буде дароване нам Творцем.

У цьому сенсі Святвечір важлива подія Колядного циклу – прощання з минулим Колом (програмою), що вже завершилась. Це подяка, де предки згадували Праву (ієрархію Світлих Сил), усіх померлих родичів, душі яких перебувають у Царстві Божому, Царстві Царств (тобто Праві).

 
Святвечір – це переддень народження нової програми Творця, Нового Кола Року саме для Землі, яке має пройти процеси утвердження та посвячення, щоби бути переданою Творцем в наш мир у першу чверть Нового Кола Року.

Як же зустрічати Святвечір?

Як це робили предки довгими тисячоліттями?

Святвечір (а це вечір 6 січня) – це спільна вечеря всього роду, і живих і мертвих, поминальний Родовий обряд, прощання зі Старим Колом Року.

Усе дійство на родовому рівні ставалось так:

       1. Уся родина завчасно готувалася до такої події, постуючи (основний піст – духовний). Якщо хтось був у від'їзді, то до вечірньої зорі намагався повернутися додому. Збиралися в хаті старшого з роду (як правило такий чоловік мав певні духовні знання та був шанований родом). Напередодні здійснювали прибирання у хаті, вимітали кожен куточок, мастили глиною підлогу, білили стіни, прикрашали хату вишитими рушниками, приводили до ладу усе господарство.

       2. Дбали і про чистоту тіла, наливали води в кадуб (дерев'яні ночви), на дно клали розпечені камінці (від них вода нагрівалася) і дерево довго тримало температуру. Опісля одягалися в чистий полотняний одяг, здебільшого вишиваний. На стіл клали сіно та накривали його скатертиною (символи земного миру та духів).

       3. Готували на вечерю чотири пісні страви: житній хліб на заквасці, холодну юшку, кутю з медом та узвар (напій з сухофруктів, переважно яблук). Холодна юшка була поминальною стравою по Старому Колу Року. Медова кутя разом з узваром були традиційним обрядовим причастям (Коловим чи коливом), яке єднало присутніх з Творцем та Світлим Ірієм.

Символіка причастя була промовистою:

   – зерно – символ Творця, символ вічного життя, яке знову і знову проростає;

   – мед – символ Духа Святого (Живи, Животворного Духа), солодкого як милий сон;

   – узвар – символ Сина Творця (Сина Господнього, Хреста), живильної сили, соку плодів рослинного світу, які повсякчас відновлюються.

       4. Старший з роду (найбільш духовно шанований чоловік), в урочистому обряді вносить до оселі Дідуха, а родина, не сідаючи за стіл, урочисто споглядає дійство. До слова, Дідух, як символ Творця та Прави, плівся з житніх пучечків, з першого обжинкового снопа, обв'язувався стрічками та мав чотири рівні, які символізували Божу ієрархію, та був духовним символом Роду. В нього вплітався овес, ячмінь, льон, квіти, а навершям слугувала плетена рівнораменна симетрична зірка. Господар ставив Дідуха в східній частині хати, на покутті, під образами, промовляв молитву, благословляв їжу та запрошував рід до вечері. Як правило, за стіл сідали о сьомій вечора.

       5. Спочатку старший читав молитву («Отче наш" і інші) та казав подяку Творцю, Праві, та усім шанованим предкам, як і померлим світлим душею родичам. Далі усі споживали холодну юшку. Готувалася така юшка з картоплі, цілої цибулини та грибів, не хижої риби (карась, короп, оселедець) і заправлялася товченим часником з сіллю та олією. До столу юшка подавалася холодною.

       6. Перший коштував юшку господар з куснем житнього хліба. Потому з загальної тарілки їли кутю з медом та узваром, починаючи зі старшого роду, який далі частував по колу усіх присутніх. Така кутя готувалася з живого зерна з зародками. Зерно товкли в ступі, варили, додавали рідкий мед, потовчений мак та трішки горіхів. Єдиним напоєм на столі був узвар з сушених сухофруктів (яблук і т. п.).

       7. По вечері їжа зі столу не прибиралася, ложки спиралися по колу на тарілку з кутею. Знали, що душі померлих Предків обов'язково приймуть запрошення (яке виголошує старший на початку вечері) і зберуться за родинним столом у ночі. Завершував вечерю молитвою та подяками також старший, які повторювали усі присутні (до цього часу ніхто вставати із-за столу не мав права).

       8. Після такої вечері до ранку ніхто не їв. В гостини один до одного родичі та сусіди не ходили. Ніяких святкувань поза родиною не проводили. Увесь вечір, до сну, усі спокійно розмовляли, головно про духовне, згадували Старий рік, свої вчинки, а по тому, лягали спати. Лишень на ранок прибирався та мився посуд, а залишки куті виносили на споживання птахам.

       9. З ранку (7 січня) починалась нова дія – святкування Різдва Нового Кола Року (народження нової програми Творця на рік прийдешній). Під вечір, починали ходити по хатах колядувати радуючись Різдву Нового Кола. Одягалися святково, але не розмальовувались і не перевдягалися. Говорили про велику вдячність Праві та Творцю, який дав нове Коло Року.

       10. Святкували три дні, 7, 8, 9 січня, аж до короткого триденного посту (з 10 числа), тобто до Щедрої або Багатої Вечері (13 січня), яка ставала символічними оглядинами нового Кола Року.

(Аркуш 1 календаря Коло Року у більшому форматі - https://drive.google.com/file/d/1aZ0lg9ECR2Gls6gitQIJKUMhzGNRPF6k/view )

       11. На цей вечір готували вже не пісних 12 страв (число Зодіаку і символ усіх 12 місяців). Після вечері починали щедрувати перевдягнуті юрби односельчан. Їх щедрівки супроводжувалися сміхом, жартами, розвагами. Наступного ранку (14 січня), по хатах ходили хлопці віщувальники та посипали ганки пшеницею, вітаючи з Новим Колом Року (підтверджуючи, що оглядини нового народженого Кола Року відбулись) та віщуючи господарям усіх осель достатку та радості. Лишень наступного ранку (15 число) посипальну пшеницю змітали та давали пташкам (курам). А що ставалось далі? Які обряди вчинялись до кінця першої чверті нового Кола Року?

       12. А далі були обряди на Водохреще (19-21 січня, хрещення Нового Кола Року, кінець Колядного циклу), на Стрітення (15 лютого, перше Благовіщення Творцем Нового Кола Року в Праві), про які буде написано пізніше.

Головна ж дія, передача програми нового Кола Року в земний мир, на виконання людям, ставалась на Великдень (Паску), який у давнину був у числі, тобто календарно закріпленим (перша неділя, як день, після весняного Рівнодення – тобто від 22 до 28 березня).

(Аркуш 2 календаря Коло Року у більшому форматі -  https://drive.google.com/file/d/1BBLmIeh22PD2oi4eqWU-NdQW_iB067EE/view )

А на чергове Благовіщення, освячення Нового Кола Року для земного миру (7 квітня), перша чверть нового Кола Року завершувалась. Землянам сповіщалась блага вість – Коло Року набуло своєї сили, яка дарована Творцем, і ця програма є обов'язковою для світлих та православних людей у цьому році.

Таким є зміст Колядного циклу, низки Колядних свят та обрядів першої чверті Кола Року наших предків.

Шануймо український світогляд!

 

+   +   +

Джерело — по матеріалам з інтернету