Нині більшість українців не знають хто такий Володимир Оскілко. Як і не знають сотень імен тих, хто у буремні роки боротьби за українську державність, за Українську Народну Республіку початку ХХ століття, бачив московську підступність, хто застерігав від довіри пустим обіцянкам більшовиків.
Саме такі герої, як Володимир Оскілко, несли дух української вольності, дух самостійності нашого народу, який не згасав з часів Української держави 14-17 століть.
Розуміння того, що п'ята колона більшовиків впливає на еліту УНР, і в такий спосіб веде до краху українську державність, змусила Володимира Оскілко виступити проти планів не меншого патріота України, Симона Петлюри та його уряду, які намагались заключити союз з більшовиками. Володимир Оскілко добре бачив пастку, яку готували українській державі її східні вороги. І його побоювання, на жаль, справдились…
Саме тому на Рівненщині були ініційовані заходи з вшанування Володимира Оскілко, які відбулись на його батьківщині (Городок-Хотин), неподалік Рівного, на цвинтарі села Хотин, на березі ріки Горинь. Тут місцеві жителі зберегли могилу героя, яку нищили у радянські часи. Сторожили не раз згадували як влада спилювала дерев'яні хрести та забороняла ставити нові. Але вночі такі хрести з'являлись знову і знову!
Народ не бажав миритись з тим, що їх земляк, найповажніша особистість часів Української Народної Республіки, генерал-хорунжий, молодий обдарований військовий керівник, державний діяч, який мав патріотичне бачення української незалежної держави, яке не пов'язане з Москвою, з її брудною імперською політикою, так просто піде у небуття.
Фото 2. Поминальна служба священників ПЦУ на могилі Володимира Оскілко
19 червня 2020 року, на цвинтарі села Хотин о 12.00, в умовах карантинних заходів відбулось небагаточисельне (не більше 50 осіб, у медичних масках) вшанування Володимира Оскілка представниками громадських організацій, місцевої влади, козацтва, пластунства, діячів культури та небайдужих людей.
Подія почалась з поминального молебню священників УПЦ та військових капеланів за участі невеличкого хору місцевого православного храму. Було проголошено проповідь, де згадано чесноти Володимира Оскілко та його дух справжнього українського воїна.
До нагоди варто згадати, що є окремі свідчення того, що агенти ЧК, які вбили Оскілка у 1926 році у селі Городок, зробили це у день його народження, 19 червня (бо дата народження героя не зафіксована документально).
Через це вшанування героя саме 19 червня набуває особливої ваги та значення!
Заходи продовжились гімном України, який виконав на бандурі відомий
рівненський кобзар Назарій Волощук. Гімн підхопили усі присутні. Серед
яких і заступник начальника обласного Управління освіти та науки,
депутат Рівненської районної ради, Олександр Набочук.
Особливість моменту виокремив козацький салют, що його здійснили козаки з Українського вільного козацтва імені Северина Наливайка на чолі з отаманом Володимиром Мусієм та його заступником Олегом Концемалом.
Присутні на заході представники молодіжної пластунської організації схилили жовто-блакитний та червоно-чорний прапори до пам'ятника герою.
Хто ж такий Володимир Оскілко, і чому так склалась доля молодого талановитого українського патріота? Чому він зрозумів задум Москви швидше, ніж ті хто був поряд, хто захищав УНР, включаючи і Головного Отамана УНР Симона Петлюру?
Про це можна дізнатись ознайомившись з докладним дослідженням подій тієї пори відомого рівненського письменника Євгена Шморгуна, його новою книгою «Громове дерево» (Рівне, видавництво «Волинські обереги», 2019 рік).
Ця книга – спроба розібратися у тому, що сталось у Рівному у 1919 році, періоді коли місто стало столицею УНР, осередком земель де під вдалим керівництвом Володимира Оскілка ще зберігалась українська влада, українське військо на українських землях.
Виступ Євгена Шморгуна у Хотині – це ключова подія заходів вшанування
і одночасно лікбез для тих, хто нічого не знав про події 1919 року у
Рівному. Це роз'яснення для тих, хто однобоко
коментує конфлікт двох українських діячів та патріотів того часу – Володимира Оскілка та Симона Петлюри.
У своєму виступі пан Євген наголосив, що помилкове переконання Симона Петлюри (та його оточення, включаючи Євгена Коновальця) про можливість домовитись з більшовиками і Москвою про союз, то велика помилка, яку надалі було вже не можливо виправити.
Намагання Оскілко щось змінити у вибраний ним спосіб, шляхом зміщення Петлюри – це крок певного відчаю, спроба молодого державника вплинути на товаришів, які стратегічно помилялись.
Відступаючи від теми події, радимо журналістам – запросити Євгена Шморгуна на студійні бесіди, на телеканали та радіо, щоб він мав змогу пояснити громаді у чому помилялись керівники УНР і що є цінними висновками для нашого сьогодення…
Про плани належного вшанування Володимира Оскілко говорив голова Шпанівської сільської ради (ОТГ) до якої входять села Хотин та Городок, Микола Столярчук. Він зауважив, що уже йдуть розробки нового пам'ятника на могилі Оскілка і у планах є встановити його до 95-річниці смерті Оскілко у 2021 році.
Також планується увіковічення героя пам'ятними знаками у самому Хотині, в туристично привабливих місцях. Уже є певні напрацювання які варто реалізувати. Голова подякував усім присутнім за участь у заході.
У заходах у Хотині взяли участь представники «Союзу українок», які виконали ряд патріотичних пісень, та представники молоді з клубу козацького рукопашу «Роксоланія», що у Рівному, на чолі з очільником клубу, Петром Велінцем.
Від тих хто брав участь у встановленні першого пам'ятника на могилі Володимира Оскілка у 90-х роках минулого століття виступив колишній голова районного управління культури Микола Федоришин.
Декілька слів сказав і спікер заходу, голова благодійного фонду «Погорина» (того фонду який накопичує кошти на патріотичні проекти подібного характеру), науковець і педагог, Анатолій Карпюк.
Від патріотичної молоді, пластунської організації, виступив Юрій Шадий. Він підкреслив, що ми повинні шанобливо ставитись до усіх учасників визвольних змагань, та проаналізувавши їх діяльність, не повторювати помилок які зробили вони.
Завершальне слово від ініціаторів заходу, Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Рівненської області, сказав рівненський дослідник історії, архітектор, Валентин Дем'янов.
Він наголосив, що усією громадою маємо декілька важливих завдань, які варто надалі вирішувати на рівні суспільства і влади:
– Відновити історичну справедливість стосовно усіх забутих героїв
України, вирваних з нашої пам'яті, з пам'яті усіх українців в світі;
– Встановити цим забутим героям пам'ятні знаки, дошки, бо саме вони, ці
герої, донесли до нас дух української незалежності, через віки та рішучу
боротьбу;
– Зробити правильні висновки з помилок минулого, наївних суджень що до
справжніх намірів північно-східного сусіда, які у нього одні – імперські
та завойовницькі.
В кінці виступу, представник Товариства принагідно зауважив, що до дня вшанування героя руками членів Товариства пам'ятник було вичищено, вирівняно та піднято.
Таким він буде до моменту, коли зусиллями Шпанівської сільради та небайдужих земляків, його замінять на новий, дійсно достойний могили генерал-хорунжого УНР, державного діяча української держави.
У ході поминання члени Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Рівненської області поклали до могили Володимира Оскілко кошик з квітами з поминальним написом на стрічці на знак пошани до великого земляка.
До 130 роковин народження Оскілко у 2022 році Товариство вже ініціює поставити у селі Хотин пам'ятний знак достойний такої особистості як Володимир Оскілко.
Шпанівська сільська рада, та її очільник Микола Столярчук, у цих питаннях займають патріотичну позицію, проте, зрозуміло, розраховують на певну фінансову допомогу Рівненського району та Рівненської області, власне держави та небайдужих українців у світі.
На цьому поминальні заходи були оголошені завершеними.
Більшість присутніх, у цей жаркий і сонячний день, направились до Хотинського джерела (Першоджерела) щоб попити цілющої води та помилуватись красою прибережних краєвидів Горині.
По дорозі обговорювали лишень одне питання – які висновки нам слід зробити з столітнього минулого, з часів УНР?
Що треба зрозуміти з гіркого досвіду Оскілка, Петлюри та усіх очільників тієї держави, яких вбили більшовицькі найманці, зумисне заслані чекісти?
А висновки вповні очевидні та зрозумілі. Вони, за сто років від УНР, з часів Володимира Оскілка, ніяк не змінились. Ось вони:
– Імперським московським обіцянкам і вмовлянням, закликам до братства і
дружби, довіряти ніяк не можна, бо все одно, як і за останні три
століття, збрешуть та загарбають!
– Москва завжди діє через п'яту колону, улещує, зваблює українську
еліту, лишень з однією метою, щоб надалі викрутити руки, повбивати усіх
опонентів, зробити українців холопами!
– Як і сто років тому, нині Москвою поставлений до виконання той самий
сценарій – брехливі обіцянки та задушливі обійми лукавого «брата»!
Тому маємо бути пильними й розуміти уроки минулого!
Не варто черговий раз ставати на московські граблі!
Слава Україні!
+ Українське товариство охорони пам'яток історії та культури Рівненської області +
Відео події на:
Суспільне Рівне – https://suspilne.media/42126-bila-rivnogo-vlastuvali-pamat-konkurenta-petluri-otamana-oskilka/
Ютюб – https://www.youtube.com/watch?v=IpjUW1r-zbk
Джерело статті — http://rodovid.rv.ua/u-hotini-bilya-rivnogo-vshanuvali-pam-yat-general-horunzhogo-volodimira-oskilko/