Які ознаки, що вони на боці нашого ворога.

Істину взагалі важко визнавати. Бо таке визнання зазвичай вимагає робити важкі речі, а часто навіть неприємні. І ще відмовити собі в інших речах, які не мають ніякої користі, часто і реального сенсу, натомість приємні. І ще треба пояснити собі й іншим, чому раніше робив навпаки.

Істиною є те, що під час війни або іншого протиборства якщо правитель (хоч як його називай) не робить (або правителі не роблять) для перемоги все, що належить робити і що потрібно робити, то він діє на боці ворога. Він фактично є або союзником ворога або поплічником ворога.
Йдеться не про те, щоб робити щось, а про те, щоб робити все. Бо щось робити не лише безсенсовно, але й шкідливо. Бо щось із належного, а не все належне не гарантує досягнення перемоги, здебільшого навіть не збільшує шанси, натомість витрачає ресурси, часто значні, і втрачає час. Втрачати час набагато гірше, ніж ресурси, бо це не відновлювальний ресурс.

Правитель можу бути на боці ворога прямо або опосередковано. Прямо, коли правитель діє з метою нашої поразки і перемоги ворога. Опосередковано, коли правитель діє суто у власних інтересах, а сприяння ворогу лише побічний результат таких дій.
Поневоленим, скаліченим і мертвим нема різниці, через що їх зрадив правитель, причини і обставини зради можуть бути різними, а результат один.

А тепер подивимося, що необхідно і належить робити такій країні, як Україна, у визвольній війні проти агресії такої країни, як Московія, і що ми з того або не робимо, або робимо не так, як треба, або робимо взагалі навпаки. Те, що обов'язкове, без чого матимемо поразку.

По-перше, потрібна готовність і спроможність усіх громадян захищати свою країну і незалежність за будь-яку ціну. Потрібно єднання еліти і мас навколо прийнятних для всіх цінностей і принципів. Тут багато чинників, і жодного в нас нема. Нема чесної поведінки еліти. Нема «свобода або смерть!», нема «свою землю не віддамо!», нема «все для фронту, все для перемоги!», нема організаційної, ідеологічної, інформаційної, нормативно-правової роботи для готовності. Нема освітньої і виховної системи, яка виховує і навчає громадян захищати країну, воювати за свою країну. Нема організаційної роботи і матеріально-технічного забезпечення для спроможності: озброєння і спорядження громадян, стрільбищ і полігонів, викладачів і інструкторів, програм підготовки.

По-друге, потрібні матеріальні засоби. Потрібна система озброєння і військової техніки, яка відповідає концепції і стратегії війни, потрібне або власне виробництво, або імпорт, або ленд-ліз. Потрібно оперативна обладнання території.Нне будь-яке, а достатнє для визначеної стратегії. Не маємо а ні того, а ні того.

Звичайно, потрібен розвиток економіки, бо без того не буде ресурсів для оборони. Потрібні інвестиції, внутрішні і зовнішні. А для того потрібен чесний суд, поліція, яка є правоохоронним органом, себто захищатиме громадян і осіб без громадянства і їхні права, потрібна податкова система і митна політика, які стимулюють вкладати капітал у наше виробництво, насамперед оборонне, потрібні спецслужби, які знищують ворога, а не політичну опозицію і економічних конкурентів правителя. Не маємо ні першого, ні другого, ні третього, ні четвертого. Це по третє.

Четверте. Правитель, його родина, його наближені мають бути моральним прикладом боротьби і жертовності, мають поділяти всі «тяготи і лішенія». Не бути голодними і не носити секонд-хенд, але принаймні вести скромний спосіб життя і не робити бізнес на оборонних замовленнях.

Це все прості і загально відомі речі, без кожної з яких нам не перемогти у цій війні. Не має відмінностей, яким чином Московія буде продовжувати війну, чи вирішить провести великомасштабне вторгнення, чи застосує диверсії і терор, чи зосередиться на інформаційних, економічних, політичних, дипломатичних операціях, чи комбінуватиме все це в різний спосіб. Наведені чотири умови є обов'язковими за будь-якого ворожого сценарію Московії проти України.

Пан Порошенко все це гарно знає. Його наближені прибічники це знають. Призначені ним військові керівники це знають.
І нічого з наведеного не робиться як належно. Багато що робиться навпаки. І «щось зроблено» тут не підходить. Ані трохи не підходить. Як вже зазначив, «щось» є шкідливим, бо неефективно витрачає обмежені ресурси. Результат може дати лише все.

Істина в тому, що наші правителі діють на боці нашого ворога. Це об'єктивно. Хто прямо, хто опосередковано — оцінюйте самі. Вони не можуть просто так здатися, погодитися на умови ворога, бо поки що не можуть повністю нейтралізувати ту меншість з нас, хто не готовий здаватися. Хоча і в цьому вже далеко просунулися.

А тепер шукайте виправдання і пояснення.